20
Коистянтип Данилович Дулитрлшко. 1814—1886. Констянтии Думитрашко почав писать по українські ще в кінці 30-х років, та вперше його твори (під псевдонімом—К. Д. Копитько) були надруковані в 1 8 4 3 році в журналі „Маяк*. В 1850 році видано в Петербурзі його вільний переклад „Ватра- хоміомахіі"—„Жабомишодраківка, а грецького лиця на козацький виворот на швидку нитку перештопана". Думку зробити цей переклад подала Дуиитрашкові, очевидно, „Енеіда" Котляревського. Та в „Жабомишодраківці" малюються справжні політичні відносини між українцями (ясаби), поляками (миші) і т. д. Дуиитрашко казав, цо він змальовав коааків під видом жаб, а ляхів під видом мишей, бо і в орігіналі ції поеми жаби нагадують вдачею січових козаків, а миші ляхів. У Дуиитрашка був чималий талант до епичної поезії, та на жаль вія не розвинув його в повній мірі. Він добре знав народній побут і був дуже спостережливий. В гарній казці „Чуприна і борода", писаній віршами, Думитрашко дає вірну характеристику українця-хлібороба і москаля- шинкаря. Теми для своїх легенд І балад Думитрашко брав здебільшого а життя І по- віррів простого люду. Найкращі з їх: легенда „Заклятий" і балада „Змій". Змістом своїм і тоном поезії Дуиитрашка нагадують твори Гулака-Артемовського. Дуже гарно переклав Думитрашко молитву Маргарити в Гетевого „Фуста". Він писав багато і по російські в місцевих духовних часописах. Більшість віршів Дуиитрашка й досі лежить в.рукописях недрукованимн (у М. Ф. Комарова, який ласково дозволив нам взяти з тих рукописів поезії). Констянтии Думитрашко, син священика, родився в Золото- ношському повіті в Полтавщині в 1814 роції Вчився в полтавській семинарії, а потім в київській духовній академії, яку скінчив магнетрон в 1839 році. Скінчивши вчення, Думитрашко 25 літ служив учителем російської слоаесности в київській духов¬ ній семинарії, а потім 22 роки в київській академії, спочатку секретарем, а потім бібліотекарем. Умер Думитрашко в Київ! 25-го квітня 1886 р. 72 років. Джерела для біографії: 1) Оюноеський—Ист.літ.руск., ч. II;2)Петров— Очерки ист. укр. лит.; 3) „КІевск. Стар.", май 1888 р ; 4) .Зоря" 1886, XI; 5) Дошиє- емч—Отаьів о сочиненіи г. Петрова „Очерки ист. укр. літер. XIX ст." (отчет о 29-м присужд. уваровск. премій. СПВ. 1888).
ОідШгесІ Ьу ^лООДІе
