1101
1102
Супруненко
Коли надійде час жнивам, —
Зирнеш в пітьму мою.
— Ковалю, що куєш ти там?
Той блиск ясніш зорі!
— Кую я ніж. Тобі оддам.
Навіщо він, ти взнаєш сам;
Бери, не говори!..
Мить.
(з Брюсова)
Той погляд ії — він яскравіш зорі,
Блискучий бриллянтовий хрест угорі.
Той погляд ії — він яскравіш зорі!
Зустрів я той погляд на мить, лиш на мить!
Діамантовий одсвіт ясніш не горить...
Зустрів я той погляд на мить, лиш на мить...
Які ж то питання зливалися з ним?!
Потьмивсь без ладу я в вінці золотім...
Які ж то питання зливалися з ним?
Умріть, усі мрії, умріть, всі слова!
Бо й мудрість сама пред красою — німа...
Умріть, усі мрії! умріть, всі слова!
Гамма.
У мене бажання — співать про кохання...
Коли все темніє, покинуть надії,
Ти чуєш, щось віє і кличе, і мліє?..
На поклик той здайся, в журбі не хитайся —
Радій, усміхайся, на все осміляйся,
Не бійсь, не цурайся, оддайся, оддайся!
Хай доля скрутила — одродиться сила!
Вона лиш спочила, вона не лишила...
Запрагнеш ти діла, великого діла!
Земля стане мила і виростуть крила...
Той дуже багатий, хто вміє кохати —
Йому бідні хати, мов пишні палати,
А шмаття та лати — роскішнії шати...
Що-день йому свято — робить та співати!
Йому все здолати — він смілий, завзятий...
Хто любить-кохає, журбу забуває —
Він радощі має, він щастя стріває...
Нехай все минає, як час наступає! — .
Той часу не знає, хто щиро кохає...
Він співи складає, він пісні співає,
Він всім спочуває, він світ обнімає...
Все зробить кохання — в йому чарування:
Воно і страждання, воно й раювання...
То з неба зіслання, то з світом єднання,
В йому хвилювання, в йому сподівання,
Нові почування, угору здіймання...
Геть всі сумування! Не треба хитання!
Велике, могутне, всесильне кохання!..
Здалека.
Здалека все краще здається:
Не треба ж так близько підходить,
Не треба торкать, придивлятись —
Здалека зирнуть і проходить...
Зирнуть і на віки зоставить
Ласкавий і радісний спомин:
Він буде життя зогрівати,
Як сонця веснянаго промінь!
Не треба ж так близько підходить —
Біда, як всі хиби побачиш!
Одурене серце не стерпить,
За мрією гірко заплачеш!

5 — 3022