1085
1086
Будяк
До старіших братів.
Чи чули ви, як соловьі,
До пісні любощів охочі,
Співають вам поеми ночі —
Казки щасливіших країв,
Пахущі сни весняних днів?
Чи чули ви, як по весні
У грудях серце жарко бьється,
Чуттями вищими пройметься,
В рожевім радо млів сні
Нового щастя по весні?
А чули, ви, що на землі
Крім вас, панів, є инші люди,
Якими повні всі усюди,
Хто цілий вік стремить в ріллі —
Старі, середні і малі?
А знали ви красу-поля,
Де „менший“ брат весь вік конає,
Чи знали ви? Чи з вас хто знає,
Що та жаданая земля
Йому не втіха, а... петля?
Чи чули ви, чи знали ви,
Як „менший“ брат, що вас годує,
Сам рік за роком, голодує,
Мішав в хліб кори, трави,
З голодних дум — без голови?..
Чи чули ви? чи знали ви??..
Хмара.
Повна грому, як війна,
В сталь роспечену сповита,
Чорна, хмура і сердита,
Богом кари йде вона
І реве несамовито.
Грізно суне, грізно бьє
В піднебесному роздоллі.
Ще їй ширу, ще їй волі! —
Вона землю дістає
І росте, росте поволі.
Ні спинить, ні розігнать!
В бурі, в сяєві страшному
Вся з води, огню і грому,
Вся — і гнів, і благодать,
Бье й кропить без угомону.
І зажарені лани
Підіймають свіжі груди;
І стають робочі люди
Незалежні, як пани: —
Урожай і воля буде!..

4 — 3022