1083
1084
Украінська муза
Од зорі аж до зорі
А ні ріски а роті.
Люлі, люлі, люлечки,
Шовковії вервечки,
Мальовані більця,
Ходім до Кирильця...
É-е-è, спи вночі,
Моє горе, люлі!
А дитині калачі,
А коткові дулі...
Он і борошна нема,
Нема що й молоти...
Діверь хату одніма...
Ой ну, коту, коту!
Он учора потягли
Коровчину з двору...
Там злодюги забрели
Уночі в комору...
Ще за землю одроблять...
Овечата, коні...
Люлі-люлі, дітки сплять!
Дам уранці моні...
Е-е-è, é-е-è,
Люлі-люлі, горе!
Не бунтуйся, замигни,
Куріпьятко хворе!...
Ще он бабі оддавать
За шептання злота...
В зіму топлива придбать...
У ткача робота...
Орачеві, що орав...
Що наймали луки...
Хоч би Бог тебе прибрав, —
Розвьязав би руки!..
І навіщо ви здались,
Болячки-моркгулі?..
Люлі, люлі, схаменись,
Ой, люлечки-люлі!..
Іділія.
Ліси, степи,
Гаї, річки —
Краса в природі;
Сади, ставки,
В садах хатки, —
Ну, рай та й годі!
У тім раї
Гудуть рої —
Селяни — бджоли;
Гудуть, гудуть,
Меди кладуть
І босі, й голі.
Щиріш роїв
Кладуть медів
Засіки путні.
Та чи їдять?
За їх трублять
Пузаті трутні.
Та ж він — мужик,
Він здавна звик
Ріллю довбати,
Лишивши нам,
Його братам,
Про розум дбати.
Вчімо ж його
Того — сього —
Хто як уміє, —
За те він нам,
Його братам,
Хай хлібець сіє.
І сіє він...
Немов паслін,
Те зерно пада.
І рад сьому,
Бо хліб йому —
Уся одрада.
І буде хліб!
Чи буде сіль? —
Пробачте, люди:
Од сліз, потів, —
Аби ти їв —
Солоний буде!..
Ліси, степи,
Гаї, річки —
Краса в природі;
Сади, хатки,
Не кров — квітки...
Ну, рай — та й годі!