1079
1080
Украінська муза
О, чом тюрма тісних домів
Миліша їм, ніж шир степів?
Невже ж сирий, цвілий куток
Миліший пахощів квіток?!
Хіба для того кровью мивсь
І сотні літ уперто бивсь
За Волю-Сонце людський рід,
Щоб ліз у тюрми його плід?!
І вже не йду — біжу, несусь
І з жахом клятого дивлюсь,
І скрізь на велетнях-домах
Я бачу гніт і кров, і жах...
І скрізь: вперед, убік, назад
Снують шумні рої дівчат:
Несуть на торг хвилини чар —
Створінь Землі високий дар...
І батько, й брат купують їх,
І діти з ними йдуть на гріх,
І все в роспусти чад злилось,
І божевіллям понялось...
І рветься стогін із грудей:
Нема людей! нема людей!..
Нема людей — самі дома...
Самі дома — людей нема...
Горе.
Під вікном гучно вітер стогнав,
На вікні каганець догоряв,
Тіні хмурі стояли в кутках,
І у хаті повис німий жах.
Серед хати колиска висить,
Моя крихотка мовчки лежить,
Тихо пальчик маленький свій ссе
І байдуже їй все і про все.
Жовта, мов воскова машкара,
Моя пара на ліжку вмира,
Догоря її погляд мутний —
Подорожнього погляд чужий.
Ми не довго із нею жили,
Та багато тернами пройшли,
Лиш надія, що прийде наш час,
І вела, і голубила нас.
Та багато тернами шпичок,
Там ніхто не стругав стежечок:
Терен рвав нас, лилася з нас кров,
Час покою ж не йшов і не йшов.
Хоч крові в нас багато було,
Та не вічне ії джерело,
І струмок, звідки била вона,
Перервався і висох до дна.
І сю ніч, коли осінь гула,
З каганцем воювалася мла,
Вона міцно мене обняла,
На колиску очима звела.
Поцілунок, мов присок, палкий
На руці положила моїй,
Німо стіни очима пройшла
І... у хату набилася мла...
Під вікном гучно вітер стогнав,
Поцілунок ще в хаті лунав,
А вона вже лежала в труні,
Залишаючи горе міні...
Сонце.
Сонце просто в мою хату
Затесалося,
Дротом-злотом по кімнаті
Поснувалося;
Янтарями по підлозі
Розсипається,
Огнем-промінем по стінах
Одбивається.
У промінні пил легенький
Тихо крутиться,
І здається, мов проміння
Все ворушиться.
І здасться, ніби Сонце
Тихо грається,
І кімнатка, мов коханка,
Усміхається.
Моя вбога, темна хата
Одинокого
Повна світу, повна гомону широкого!
Груди духом, тіло рухом
Набіраються,
Співи щастя, співи бою
