тижнѐвий, грушѐвий, Василѐвий, сажнѐвий, деше́вий; коли-ж е без наголосу, то воно може змінюватися на ьо: польови́й, лойови́й, грошови́й.
22. У закінченні прикметників -ський, -зький, цький пишемо ь після с, з, ц: бабський, братський, панський, людський, Томашівський, волоський, запорозький, ризький (що з Риги), козацький, ткацький, німецький, молодецький.
23. У другому ступені прикметників пишемо -іший (а не -йший): старіший, миліший.
24. Однаково добре пишемо: гарнесенький і гарнісінький, білесенький і білісінький (але не гарнісенький, не білісенький).
25. У літературному українському письмі переважно вживається форми займенника цей, ця, це, рідше сей, ся, се.
26. Часточку -ся треба писати вкупі з дієсловом: проситься, носиться, береться.
27. У дієсловах, у другій особі однини теперішнього та майбутнього часу, пишемо -шся (а не -сся, або -ся): судишся, водишся, боятимешся.
28. У дієсловах, у третій особі однини й множини теперішнього та майбутнього часу, пишемо -ться (а не -цця, або -ця): він судиться, вони судяться, воно губиться, вони губляться, заборонюється, братиметься, боятимуться.
29. У дієсловах треба писати наросток -увати, -ювати (а не -овати, -евати): купувати, танцювати, горювати.
Дієприкметники від цих дієслів мають закінчення -ований, ьований, коли наголос падає на
