писати -і: великої калюжі, на високій кручі, чистій душі, солодкі груші, лев'ячі пащі
20. У словах жіночого роду, що кінчаться на приголосний звук, треба писати в родовому відмінкові однини -и, а в давальному й місцевому однини та називному й знахідному множини треба писати -і; напр. род. відм. — з ночи, коло печи, з подорожи, цієї соли, нічної тіни, без сповіди, без відповіди, з радости, до смерти; дав. відм. та місцев. — дрібній солі, в тіні, у ночі, в печі.
Виняток — в осени.
21. Прикметники на -е́вий (з наголосом на е), не міняють цього е на ьо: вишне́вий, смушѐвий, тижнѐвий, груше́вий, Василе́вий, сажне́вий, деше́вий; коли-ж е без наголосу, то воно може змінюватися на ьо: польовий, лойовий, грошовий.
22. У закінченні прикметників -ський, -цький пишемо ь після с, ц: бабський, братський, панський, людський, Томашівський, козацький, ткацький, німецький, молодецький.
23. У другому ступені прикметників пишемо -іший (а не -ійший): старіший, миліший.
24. Однаково добре пишемо: гарнесенький і гарнісінький, білесенький і білісінький
