1772 р. Прістлі відкрив факт першорядної ваги: він показав, що рослини можуть поліпшувати повітря, зіпсоване диханням тварин або тілом, яке горить; через це саме вони роблять його знову придатним для дихання і горіння. Одначе, Прістлі на перших порах не зауважив одної умови його досвідів, а саме — впливу світла на цю функцію рослини, і коли він через кілька років забажав знову перевести свої спроби, вони скінчилися невдало. Але ця невдача не примусила його зріктись своєї початкової гадки; він казав, що один позитивний доказ важливіший за цілий ряд негативних. Прістлі переводив досвіди далі, беручи для цього не звичайні рослини, а зелену плівку, що вкриває стінки скляної посудини з водою. Як пізніше довів Сенеб'є, ця плівка складається з водорослей. Тут він переконався, яку вагу має світло. Як раз приїхав до Англії голяндський вчений Інгенгуз; він ознайомився з дослідами Бонне, дізнався від Прістлі про його останні досвіди і спробував знов їх перевести; при цьому він скористувався з способу досліджування повітря, якого ввів у науку Пріслі і удосконалив абат Фантана. Інгенгуз показав 1779 p., що рослини поліпшують повітря тільки під впливом світла, а коли світла немає, то вони так само, як і тварини, псують його. Ще раніше завважав це, на підставі своїх дослідів, вчений Шелє[1].
Таким чином, виявились подвійні стосунки рослини до повітря, а саме: з одного боку рослина, як і тварана, дихає, псує повітря, робить його непридатним для дальнішого дихання і горіння, а з другого — поліпшує повітря, робить його знову здатним підтримувати життя і горіння. Ця остання здатність властива виключно рослині під впливом світла.
- ↑ Інгенгуз поквапився надрукувати свої результати, щоб випередити Прістлі; через те звичайно и думають, що він відограв велику ролю у цьому відкритті.
