про вплив соняшного світла на тіла всіх трьох царств природи. Не зважаючи на блискучі успіхи техничного вжитку соняшного світла в фотографії, це питання досі не посунулося вперед з погляду його наукової теорії. Сенеб'є написав три томи про це питання. В першому томі, що з'явився р. 1782, він трактує питання про дію світла на листя; цією працею він, головним чином, і залучив собі слави в своїй науковій діяльності. В наступному 1783 р. він присвятив цьому питанню цілий новий том, вияснивши в ньому остаточно вагу свого відкриття. Яке ж саме це було відкриття?
Ще за років сорок до-того, другий женевець і, як ми допіру бачили, сусіда Сенеб'є по ботаничному садкові, Бонне запримітив цікавий факт, а саме: коли листя занурити у воду і виставити на сонце, воно вкривається бульками повітря. Бонне зацікавився, звідки береться це повітря — з рослин чи з води? Він для цього переварив воду, позбавивши її таким чином від повітря і повторив свою спробу: бульки на листках уже більше не з'являлись. Звідси Бонне зробив висновок, що повітря виділяли не листки, а вода, на поверхні листків. Щоб перевірити цей висновок, він де-який час дихай крізь рурку в цю переварену воду і помітив, що після цього листя знову починає вкриватись бульками. Таким чином, Бонне неминуче повинен був прийти до остаточного висновку, що рослина в цьому процесі важливої ролі не відограє; і через це цілком помилково гадають, ніби цей учений зробив перший крок до відкриття цієї функції рослини. Навпаки, зважаючи на, цілком логичний хід думок, він повинен був відкинути ролю рослини в цьому процесі; це сталось не через те, що йому бракувало таланту досвідника (екпериментатора): в його час у науки було ще замало відомостей що до газів. Як тільки хемія поповнила цю прогалину, це фізіологичне питання знову стало на черзі.
