Сторінка:Тімірязев К. А. Рослина й соняшна енерґія (Київ, 1921).djvu/59

дові частини, хвилі ріжної довжини, з яких він складається, себ-то одержати спектр. Спектр можемо одержати двома шляхами: крізь призму, або крізь так звану дифракційну сітку. В останньому разі пропускаємо промінь крізь скло, вкрите тонюсінькими штрихами, або заставляєм його відбитись від дзеркальної металевої поверхні, яка теж подряпана рівнобіжними тонесенькими штрихами. Подібну дифракційну сітку виготовили по вказівках під керовництвом американського фізика Ролянда; це одно з див сучасної механичної техніки; на протязі кожного дюйму на ній є 14.500 штрихів. Відбитий від неї промінь дає в середині білий образ щілини, крізь яку пропустили цей промінь, а по обидва боки ряди блискучих спектрів; їх яскравість зменшується в міру того, як вони віддалюються від серединного образу щілини. Поруч з цим спектром дифракційної сітки або нормальним, як його звуть фізики, відіб'ємо на тому ж екрані спектр, одержаний крізь призму. Перш за все, побачимо, що призматичний спектр, одержаний від того ж джерела світла, крізь ту саму щілину, значно яскравіший, ніж кожен із нормальних спектрів; і це зрозуміло, бо тут на один спектр пішло світла стільки, скільки там пішло на цілий ряд спектрів. Але, приглядаючись пильніше, ми побачимо, що нормальний і призматичний спектри ріжняться між собою не тільки яскравістю, а й розмірно, а саме тоді, як в нормальному спектрі червона частина мало не така заширока, як і синя, в призматичному червона порівнюючи вузька, а синя дуже широка, дуже розтягнута. Це значить, що жмут кольорового проміння, що виходить з призми, розсипається не у всіх своїх частинах в однаковій мірі: в синій частині значно сильніше, ніж в нормальному спектрі, в червоній, навпаки, слабше. Спробую вияснити це, порівнявши. Уявімо собі віяло, зроблене з чорного й кольорового паперу. Ліворуч чорний папір, — це, скажемо, темні тепляні про-