оптичними сенсибілізаторами[1]. Хлорофіл, очевидно, треба віднести до числа цих сенсибілізаторів. Через те, що відкрили цю ролю хлорофілу, яко сенсибілізатора, справдилась і та аналогія, яку, як ми бачили, пробували, але без успіху, установити ще в 40 р. Дюма, Буссенго та Гельмгольц. Ці вчені гадали, що одні проміні повинні діяти і в фотографії і в рослині, але гадка не справдилась. Тепер, як я довів, виявляється, що це була правда; коли у фотографичному процесі сенсибілізатором, чутливою субстанцією, буде хлорофіл, то фотографичний процес буде залежати од тих самих промінів, од яких залежить фізіольогичний процес в живому листкові.
Значить, ми уже розвязали перше із питань, що ми поставили: кольор хлорофілу — зелений кольор рослинности — не випадкова, побічня яка-небудь властивість, а як раз та з фізичних властивостей рослини, з якою грунтовно сполучується її фізіологична функція[2].
Тапер для нас цей факт щось очевидне, a priori[3], щось таке, чого й треба було чекати: дійсно, коли головна функція рослинного організму залежить від світла, то, очевидно, що й головну особливість рослини треба шукати в її оптичних властивостях.
Значить, найважніша з рослинних функцій прямо сполучена з його кольором, але звідси ще не впливає,
- ↑ Так звучить щоб відріжнити їх від хемичних сенсиб., які прискорюють хемічну дію світла, не вбіраючи останнього. Ботаніки, як напр. пр. Лепешкін, досі не розуміють цієї ріжниці (див. його курс фізіології рослин).
- ↑ Цим я не хочу сказати, що й инші, напр., хемичні властивости хлорофілу, не відограють ролі в його функції, а тільки хочу вказати на те, що оптичній властивості, кольорові треба приписати істотну ролю, яка визначає саму його функцію. В кров'яному барвникові, напр., кольор — другорядна властивість, що тільки супроводить його, але не визначає його функції.
- ↑ Загодя, себ-то на підставі чого-небудь уже установленого, доведеного.
