світла хлорофілом і дією світла на вуглекислий газ, висловленим в такій формі, є ще логична прогалина. Коли ми бачимо, що жовтий хлор (значить, він вбірає синє проміння) під впливом цього самого синього проміння вступає в реакцію, ми розуміємо цей звязок, але, спитаємо, який звязок між кольором хлорофілу, себ-то одного тіла, і розкладом вуглекислого газу — цілком иншого і до того, безкольорового тіла? Аналогія, поки що, очевидно, неповна. Цю прогалину, цей скік думки заповнили успіхи новішої фотографії, через що я, як тільки відкрили ці факти у фотографії, поспішив вказати на їх важливе значіння для рослинної фізіології. Фогель відкрив дуже цікавий факт, який зробив переворот у всій фотографичній практиці, а саме: коли до звичайних фотографичних препаратів, себ-то до сріблових солей, додати яке-небудь кольорове тіло, що вбірає і такі проміні, відносно яких сріблові препарати самі прозорі, то фотографична дія виявиться і в тих промінях, які вбіраються підмішаним кольоровим тілом. Иншими словами, виявляється, що дія світла може якось передаватись від одного тіла до другого.
Світло вбірає одно тіло, а розкладається друге тіло. Коли частинам одного тіла надати руху, струсити їх, то це передається і частинкам другого. Бекрель показав далі, що таким кольоровим тілом може бути навіть і спиртовий розчин хлорофілу, і тепер є навіть особливий фотографичний спосіб, що засновується на цій хлорофіловій властивості. Але, коли хлорофіл в фотографичному процесі може передавати дію тих промінів, які він вбірає, частинкам сріблової соли, розкладаючи її, то природньо, що він може виказувати таку ж дію і в рослині на частинки вуглекислого газу, також їх розкладаючи. Всі ті тіла, що передають світляну дію иншим тілам, роблять їх чутливими до тих промінів, до яких вони самі по собі нечутливі, звуться
