сила їх зріктись цього погляду. Треба тільки вказати на приклад, що найбільш вражає. Тільки що ми казали, що фотографична дія звичайно виявляється виключно в синій половині спектру, але навіть успіхи фотографії довели, що можливо фотографувати і зеленим, жовтим, червоним промінням. Мало того, відомий англійський теоретик, фотограф Абней, досяг того, що зміг сфотографувати в цілковитій темряві казанок з гарячою водою. Значить, навіть те невидиме проміння, що вилучається в темряві нагрітим тілом, може уже, при певних умовах, викликати фотографичну дію. Значить, немає спеціального проміння, що викликало б хемичну дію, і цю ролю, цілком даремне, довгий час приписували тільки синім, фіялковим і ин., проміням. Але поки в цьому були переконані, вважали за очевидне, що від цієї синьої половини спектру (умовимся так її звати, щоб коротше було) повинен залежати й розклад вуглекислого газу. Цю думку в 40-ві роки висловлювали Дюма і Буссенго, а, трохи пізніш, Гельмгольц; на неї можно було натрапити в хемичних творах ще недавно, не зважаючи на те, що два учених, англієць Добені та американець Дреер, уже в 30-ті і сорокові роки довели, що розклад вуглекислого газу залежить від другої половини спектру, — будемо її називати жовтою, себто від того жовтого світла, що не виказувало дії у фотографії.
Коли переконались, що неможливо установити аналогію між розкладом вуглекислого газу й фотографичною дією світла, пробували порівняти з другого боку: звернулись до другої, як виявилось, ще менш вдалої: аналогії; Чи не діє світло на рослину саме так, як світло, себ-то так, як воно діє на око; чи не найбільше діє як раз те проміння, що найяскравіше для ока? Відомо, що відносна яскравість ріжних промінів зростає, починаючи з червоного кінця спектру, досягає
