тали уваги, себ-то гази. Ще недавно Прістлі ознайомив нас з цілим рядом газових тіл. Не пройшло ще й десяти років з часу, як відкрили кисень. Тільки десять років тому Лявуазьє, спалюючи алмаз, довів, що він перетворюється в air fixe (себ-то в повітря, що є в твердому стані в твердих тілах); по нашому термінові, він перетворюється у вуглекислий газ, але такої назви ще немає; вона з'явиться уперше в друкованій книжці в наступному 1784 p., а розкладуть вуглекислий газ ще тільки через десять років.[1] Тільки п'ять років тому Лявуазьє з'ясував склад органичної субстанції; нарешті, через кілька місяців, 25 липня, він вразив здивовану академію фактом, що вода не стихія, а сполучується з кисню й горючого газу, air inflammable, якого він надалі зватиме воднем. Зауважимо ще, що всі ці факти проходять в пресу часом через рік, через два, три; тільки жваве листування між англійськими, французькими, італійськими та шведськими вченими ширить ці вістки по всіх країнах Европи. Ще триває люта боротьба між двома таборами, оборонцями блискучого, але відживаючого свій вік учення про флогістон і прихильниками нової хемії — хемії Лявуазьє. Над нею офіційна наука, устами Фуркруа, ще скаже звичайний в таких випадках присуд: „вона порушуй підвалини всіх поглядів, що зараз панують“. Зважимо всі ці обставини, і ми зрозуміємо, яка ще темрява обгортає наукові обрії і скільки прозірливости треба для того, щоб прокладати нові незнані до цього шляхи, збагнути факти, які трудно було ще в слово втілити.
В цю гарячу добу, себ-то р. 1782, в Женеві, Сенеб'є, скромний процьовник, навіть не фаховець-вчений, а просто пастор-євангеліст, старано студіював питання
- ↑ Між иншим, один з перших розклав рос. хемік — Мусін-Пушкін.