Сторінка:Тімірязев К. А. Рослина й соняшна енерґія (Київ, 1921).djvu/49

чили увагу свою виключно на невеликому числі хемичних явищ, які викликає світло; головним чином, скупчили вони свою увагу на тих явищах, що лежать в основі фотографичної умілости, себ-то на явищах хемичного розкладу, який викликається світлом в хлористих, бромистих і йодових сріблових солях. Кому траплялось зазирнути в темну кімнату фотографа, той знає, що фотограф може робити свої звичайні операції тільки при жовтому світлі, себ-то при світлі ліхтаря з жовтим склом. В цьому жовтому світлі немає синього, фіялкового і ультра-фіялкового проміння, яке викликає фотографичну дію. Ще наочніше те ж явище залежности певної хемичної дії від синього й иншого проміння можна показати через реакцію сполучення хлору з воднем. Ці два гази під впливом світла сполучуються з сильним вибухом. Найбільш наочно переводять цей досвід так: під чорним сукном є скляна клітка, чотирі боки її зроблені з ріжнокольорового скла: перший бік — червоний, другий — жовтий, третій — зелений, четвертий — синій. Під кліткою скляна рурка із сумішом хлору й водню. Коли підняти сукно з боку червоного скла і піднести запалений магнійний дріт — жадних результатів не буде. Роблють те саме, підносючи запалений магній послідовно до жовтого і зеленого скла, — результатів немає. Але як тільки піднести запалений дріт до синього скла, залунає вибух, подібний до пістолетного і коли піднімемо тепер клітку, то побачимо, що під нею не залишилось і сліду скляної рурки, — вона розбилась на дрібненькі шматочки. Саме ці і подібні до них випадки переконали спочатку вчених, що тільки половина спектру, яка проходить крізь синє скло (себ-то проміння синє, фіялкове і темне за ним) викликає хемичну дію, а жовта його половина, що проходить крізь жовте скло (себ-то зелені, жовті, червоні і темні за ними проміні) не можуть її викликати. Але пізніш ціла низка явищ приму-