дуже поширених через те тільки, що вони занадто поширені, занадто звичайні. До числа таких фактів, розуміється, треба віднести і зелений кольор рослинности.
Хто не знає, що, коли прокидається весною рослинне життя, вся природа одягається в це зелене вбрання; і хоч би в яке місце земної кулі ми перенеслись, скрізь ми побачимо, не зважаючи на ріжницю в грунті і підсонні, при майже безмежній ріжнокольорости квіток і овочів, той же незмінний зелений кольор листя, правда, з ріжними відтінками, Нарешті, хто не знає, що втрата цього зеленого кольору в осени — це певна ознака того, що наближається зімова сплячка або смерть. Все це так правдиво і так добре відомо, що зелений кольор навіть став емблемою життя й надії.
Я гадаю, що мало найдеться звичайніших фактів, але чи багато запитували себе: та чого ж рослина завше і скрізь зелена? Чи цей зелений кольор має для неї яку-небудь вагу, чи це справді тільки випадкове вбрання? Щоб в цьому зауваженні не вбачали докору, поспішу додати, що й самі ботаніки тільки недавно почали серйозно ставити собі це питання.
Перше, ніж перейти до тієї відповіді, яку дав на це питання досвід, себ-то сама природа, треба точніше поставити й розглянути саме питання.
Через що і для чого зеленіє рослина? Ось як поставимо ми питання, і, напевне, почуємо від натуралістів старого покоління заперечення, що учений може ставити собі тільки перше питання, а від другого занадто тхне перестарілою телєологією. Чи ж треба пояснювати, що, навпаки, це заперечення перестаріло і не витримує критики. Сучасні еволюційні погляди на те, як повстають організми, роблять і друге питання цілком науковим. Поширеність або властивосте якого-небудь органу просто наводять на думку, що він має яку-небудь корисну вагу для свого організму. Розкривши,
