запалати“, — і в другому місці: „Мені здається, що я бачу, і частинки світла сполучуються з тілами, — я хочу думати, що наше око знову їх побачить в полум'ї горючих субстанцій“; а ще дальше: „Нарешті, чи цей флогістон, якого світло утворює його в рослині, не джерело і того флогістону, що обертається і в инших царствах природи?“ Немає сумніву, що для Сенеб'є процес засвоювання рослиною вуглеця був в той же час і процесом засвоювання соняшного світла.
До цього часу ми брали на увагу мало не виключно зовнішні фактори процесу, що нас цікавить, і обминали ролю головного учасника — рослини. Ми дізнались, що робиться з вуглекислим газом, який оточув рослину; дізнались остаточно про долю соняшного проміня, який падає на рослину, але поки ще нічого не сказали про те, що ж робиться в самій рослині: де перетворюється вуглекислий газ — на органичну субстанцію, соняшний промінь — на тепляний запас. Той самий Сенеб'є, як ми побачимо, зробив перші кроки і в цьому напрямку.
