Тим, що бували в Женеві, безперечно, доводилось проходитися в тіні віковічних каштанів тераси La Treille; з цієї тераси розгортається краєвид на ближчі передгірря Grand і Petit Salève. Полюбувавшись цим краєвидом, турист звичайно спускається до підніжжя тераси в ботаничний садок; там, перед головним фасадом теплиці, бачить він ряд мармурових і бронзових бюстів: маленька Женевська республіка поставила їх своїм громадянам, що своїми заслугами так чи инакше сприяли розвиткові ботаничних знань. Ботанікові ці бюсти нагадають про те, що він стоїть на грунті клясичному, де наприкінці минулого століття повстала і продвинулась нова галузь його науки, фізіологія росини. Але кого мало цікавить ботаніка, а ще менш історія ботаніки, тому ці ймення будуть знайомі в найріжнороднішій мірі.
Тут знайде він ймення Руссо, якого жагуче, палке слово прогреміло до найвіддаленіших країн культурного світу; ідеї Руссо надали певних рис цілому століттю, але його загальнолюдське значіння заступило цілком його, як ботаніка; поруч з йменням Руссо наш турист натрапить на знайомі, хоч би через те, що він їх чув, ймення Де-Кандоля, Соссюра, а може ще Бонне; нарешті зупиняється він перед цілком йому незнайомим йменням — Жак Сенеб'є. А між тим, Сенеб'є заслуговує того, щоб бути більш відомим і не тільки через те, що він написав перший систематичний трактат по
