Сторінка:Тімірязев К. А. Рослина й соняшна енерґія (Київ, 1921).djvu/29

з тих листів, що їх наводить Дюрінг, ми не бачимо ні одної риси самоупевнення або гордощів. Раз тільки в одній розмові проскочило щось ніби подібне до хвальби: „Ich habe doch wirklich populär geschrieben“ (Все-ж я дійсно писав популярно), — сказав він Дюрінгові, очевино, розуміючи, що він мав остільки рідкий серед його вчених земляків дар не тільки зрозуміло, а й майстерно викладати свої думки. З якою користю і до цього часу багато ботаніків могли б прочитати тих чудесних шість сторінок, що їх присвятив Майєр рослині в своїй відомій статті. „Die organische Bewegung in ihrem Zusammenhange mit dem Stoffwechsel“ (Органичний рух в його залежності від зміни субстанції), а скільки ще потрібно праці, таланту, часу, щоб здійснити на досвіді всі ідеї, які він там намітив! Як і Прістлі та Лявуазьє, Роберта Майєра примусово відняли у науки тоді, як найповніше розвинувся його талант. Наче якась зла доля гальмувала розвиток питання, яке нас цікавить, забіраючи з наукової сцени саме тих, хто найбільше міг посунути науку в цьому напрямку. Найпротилежніші умови, найбільш ворожі течії думки, — ніби таємно служили для однієї мети. Бірмінгамські пожежі і Вінетальські холодні обливання, багацтво Лявуазьє і бідність Майєра, вулишній бешкет темної юрби і захована заздрість вчених професорів, насилуюча нетерпимість релігійних фанатиків і уїдлива нетерпимість правовірного матеріяліста; все пішло на користь, все, здавалось, змовилось для того тільки, щоб збагатити мартиролог науки йменнями цих трьох геніяльних вчених і зо всіх боків бездоганних людей. І чи не цікава ця послідовність: Лявуазьє вчений постраждав за Лявуазьє, яко практичного діяча; Прістлі вчений — за Прістлі, яко політичного і релігійного мислителя; нарешті, Майєр учений за те тільки, що був геніяльним вченим серед мізерної посередносте, яка його оточувала.