після, коли б дрібна заздрість цехових учених і неуцтво оточення не перетворили його життя в ряд нестерпних мук. Дюрінг, якому теж не таланило, оповів нам про подробиці його мученського життя в своїй книжці: Robert Mayer, der Galilei des neunzehnten Jahrhunderts (Роберт Майєр, Галілей девятнадцятого століття). Без гнітючого вражіння не можна читати цих подробиць. Фаховці поставились до ідей Майєра ще до того, як вони з'явились в пресі і зараз після того, надто вороже. Гельмгольц пише: „Фізики, з якими він мав стосунки, нічого і слухати не хотіли про нього, і насилу домігся він, щоб надрукували перший стислий виклад його ідей; того самого, — додає Гельмгольц, — через кілька років довелось зазнати і мені [1]. Потім, довгі роки до цих ідей пристосували той спосіб, що так влучно зветься: „la conspiration du silence“ (мовчазна змова). Нарешті, коли йменя Майєра цілком забули, а слава його щасливіших суперників Джоуля і Гельмгольца заступила й його славу, і він виступив на захист своїх прав, — місцеві авторитети знову напали на нього з образливими газетними статтями. Він хотів відповідати, але редакції не приймали його відповідів. Тоді рознеслась чутка, що він збожеволів, і скоро після того, — що він помер в домі для божевільних. Остання чутка так уперто ширилася, що Поггендорф в свойому біографичному словникові так і поховав його живцем і уже в додаткові виправив свою помилку. Тільки в 60-х роках, головним чином, Тіндаль нагадав про його заслуги і про нього, нарешті, згадали. Виявилось, що Майєр ще живий, не божевільний, а просто продовжує своє темне існування, яко лікарь-практик в свойому рідному місті Гайльброні. Раз тільки, здавалося, йому всміхнулась
- ↑ Цих слів, здається, досить для того, щоб скинути з Гельмгольця ті підозріння, які на нього зводить Дюрінг.
