піскуватий, зарослий листвяним лісом. Тут у лісі, на вершку берега, є декілька ям, до 2,5 метра завглибшки, для здобування так званої „глини“, що вживається місцевими селянами на будування дна грубок, як вогнетривалий матеріял. В цих ямах відслонені такі породи:
Грубість.
| а. | Сірий, піскуватий лісовий ґрунт |
0,1 | метра |
| б. | Сипкий, безнаметньовий, жовтий польодовиковий пісок |
1,0 | „ |
| в. | Брунатний, не-масний, однорідний безнаметньовий передльодовиковий (флювіогляцільний) суглинок, що виявляє сліди правильної поземої верствуватости, до |
1,4 | метра |
Згідно з переказовими відомостями, грубість передльодовикового суглинка перевищує два метри і під ним лежить граніт; цей суглинок має велике розповсюдження і далі на північ на правому березі ріки; його вживано колись теж щоб виробляти цеглу.
§ 185. Поруч описаних ям для здобування „глини“, в тому самому лісі по багатьох місцях видко величезні, мохуваті, через звітрювання заокруглені скиби (до двох метрів у прогоні), що збудовані з дуже звітрілого, грубозернястого, амфіболового граніта. Порода ця має червону барву і складається з міцно-каолінізованих зернят ортоклаза (до двох сантиметрів у прогоні), мутно-сірого (зрідка напівпрозорого) кварца і чорного звітрілого амфібола; дуже рідко видко під лупою дрібні платівки біотита. По щілинах породи видко рясний цвіт лімоніта.
Скибові виступи на поверхню такого самого граніта видко у великій кількості і далі на схід серед польодовикового піску у міцно-заболоченому, дуже густому листвяному (переважно дубовому) лісі (урочище Дубищина). У піску поруч із скибами амфіболового граніта трапляються зрідка, в дуже невеликій кількості, плиточки та неправильні кусні молочно-білого кварца і окварцованого гнейса, з дуже характерним еоловим обробленням.
Велетенські мохуваті скиби і цілі приземкуваті скелі такого самого граніта я знайшов між величезними подушками моху та кущами осоки далі на схід, серед важко приступного лісового болота, що я його перейшов навпростець, без стежок, щоб дістатись до описаного нижче великого барханового комплекса (Див. §§ 199 і далі).
§ 186. На північ від описаних виступів амфіболового граніта, що знаходяться навпроти села Рудні Хочинської (див. § 185), правий беріг ріки Уборти геть аж до села Копища, на протязі 22 верстов, усюди невисокий і має дуже положисті, здебільшого задерновані схили; подекуди на цих схилах видко грубі осипища польодовикового сипкого піску; ані природніх, ані штучних відслонень тут нема; не видко теж
