дані без ніякого порядку; тинів або парканів навкруги садиб нема; усюди між хатами з ґрунту визирають цілі моря каміння, — обширі розсипища гострорубих, ріжкатих, неправильної форми скиб Овруцького пісковика, що уперто заховує свої ріжкаті форми унаслідок своєї надзвичайної твердоти і нездібности до хімічного звітрювання; розуміється, що ходити і їздити по такому природньому кам'яньому брукові надзвичайно важко, але місцеві мешканці остільки до нього звикли, що не вбачають в цьому ніякої недогідности.
§ 152. Згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот, абсолютна височина села Озерянів виносить 84,8 сажня (№ 9, стор. 106; № 58, стор. 39, під № 807); абсолютна височина сумежного урочища Заберез'я є 85,1 сажня (№ 9, стор. 106; № 58, стор. 39, під № 809) і рівня озера Корма — 84,3 сажня (№ 9, стор. 107). Ці височини, мабуть належать до якихось точок на схилах біля підніжжя кряжу, що на ньому стоїть село; бо згідно з моїми барометричними нівелюваннями відносна височина вищих точок села Озерянів над рівнем озера Корма виносить 10,7 метра, — отже абсолютна височина досягає тут 89,3 сажня. (№ 58, стор. 39, під № 808). Село розташоване здебільшого на гребені дуже цікавого Озерянського кряжу Овруцького пісковика (див. §§ 154–164); з вершків цього кряжа можна оглядати широкі простори навкружних низовин.
§ 153. Що-до геологічної будови території села Озерянів, то в літературі перед моїми дослідами існували тільки дуже недостатні, короткі, уривчасті і неправильні відомості. Осовський у книзі своїй 1867 року не згадує про Озеряни і на доданій геологічній мапі зазначив розповсюдження граніта на великому просторі навкруги цього села: але вже року 1871 цей самий автор, наче „на підставі власних спостережень“, зараховує село Озеряни до родовищ „чорнобурих лупаків, що база їх є невідома“; в цьому-ж селі автор спостерегав, між иншим, „виразний похил верстов, що падають то на схід, то на захід, то на північ“. (№ 34, стор. 7). Усе це цілком не відповідає дійсності.
На московську промислово-художню виставу 1882 року колектором Ставровським приставлено було з Озерянів зразок кварцита, що він (як зазначив автор) „зустрічається жилами серед пісковиків і иноді містить у собі кристали гірського кришталю“. (№ 22, стор. 19, під № 25). У книзі Забелина (1887 р.) увесь простір па північ від села Озерянів зарахований до „смуги кварцитових зложищ“. (№ 10, стор. 59).
На геологічних мапах Европейської Росії, виданих геологічним комітетом у Петербурзі (№№ 20 і 21) через село Озеряни проведена велика смуга розповсюдження Овруцького пісковика, що наче тягнеться з заходу на схід, але не існує в дійсності. На міжнародній геологічній мапі Европи (№ 75) тут зазначено лише болота, а на північ і далеко на південь від села Озерянів зазначені невеличкі острівці Овруцького пісковика; це теж цілком суперечить дійсності.
