під піском визирають великі ріжкаті гострорубі скиби червоного і сірого Овруцького пісковика у виді типового розсипища. На захід від кряжу, приблизно на 21–22 верстві залізниці, на віддаленні біля трьох верстов, серед дуже грузького болота (по місцевому — урочище Шибене або острів Шипов на мапі) знаходиться невисокий, досить обширий острів, улітку зовсім неприступний і цілком безлюдний; згідно з переказами військового топографа, що був на цьому острові узимку, весь цей острів збудований з розсипища Овруцького пісковика. (Зразки цього каменя я бачив).
§ 149. Такі самі розсипища скиб Овруцького пісковика констатовані мною і в урочищу Теригали; але тут разом з тим значна частина поверхні вкрита обширими поволоками сипкого, безнаметньового польодовикового піску, з-під якого дуже часто визирають великі і менші, ріжкаті скиби Овруцького пісковика; тут вже переважає сіра відміна цього пісковика, подекуди не дуже міцна, з виразними слідами звітрювання; тому тут слідів еолового оброблення майже зовсім не трапляється і форма самих скиб трохи инша, — вони бувають на краях подекуди заокруглені через звітрювання; конгломератової відміни пісковика я тут не спостерегав. Так само тут не трапляється корок і жилок білого кварца на поверхні і біля поверхні скиб пісковика.
Невеличкі, приземкуваті піскуваті островки з виступами такого самого сірого Овруцького пісковика (у формі розсипищ) порозкидані на захід і на північний захід від урочища Теригали, — в урочищу Сніди.
§ 150. На лівому березі річки Прирубища, на захід від села Рудні Озерянської, на віддаленні півверстви (у північній частині урочища Хутір) і на віддаленні більш двох верстов (в урочищу Холм), серед болот здіймаються невисокі каменясті острови з досить стрімкими схилами з усіх боків. Обидва островки збудовані з сірого, середньозернястого, дуже звітрілого граніта, вкритого не грубою і переривною поволокою сипкого, жовтого, безнаметньового польодовикового піску. Виступів Овруцького пісковика тут нема.
§ 151. Село Озеряни або Озерани (див. № 84, стор. 7; № 42, т. I, стор. 419; № 84, т. VII, стор. 786; № 22, стор. 19, під № 25; № 10, стор. 59; № 9, стор. 106; № 48, стор. 370, 429, 474; № 51, стор. 10; № 52, стор. 26–31, 50, 72–73, 168, 169; № 58, стор. 39 і 93; № 66, стор. 44; № 71, стор. 33) закинуте серед обширих болот і до недавнього часу (до збудування Київо-Ковельської залізниці з її галузями) було надзвичайно важко приступне улітку, — і тільки за дуже посушливих років; підчас моїх дослідів 1901 і найближчих років це село було таке саме первісне і дике, як навкружна дика природа, як сумежні первісні незаймані ліси та неоглядні болота; не кажучи вже про нужденні, первісні, курні хати (які вже зрідка трапляються і на Поліссі), вражає спостерегача теж безладний розподіл цих хат, — повна відсутність виразних вулиць і загороджених садиб; хати порозки-
