течії річка Прирубища приймає з лівого боку доплив - річку Полохатинку, що починається на північному кінці урочища Козачева (№ 57, стор. 66-67; № 68, §§ 25 і 101), поблизу джерела ріки Славечни; річка Полохатинка тече на протязі 13,5 верстов і приймає з лівого боку два допливи — річку Дубровку 2 верстви завдовшки (№ 54, стор. 112, під № 443), що витікає теж з урочища Козачева, і річку Полохатинку 2,5 верстви завдовшки (№ 54, стор. 112, під № 444), що починається в урочищу Таниво; усі ці річки мають свої джерела в ярах-каньйонах передгір'я Славечансько-Овруцького кряжа, у розсипищах Овруцького пісковика; на ріці Полохатинці розташовані невеличкі села Рудня-Нова і Рудня Переброди. — Нижче гирла річки Полохатинки річка Прирубшца вступає до болотяної низовини (болото Михіїв) і на 13-й верстві своєї течії впливає до озера Чорного, з якого вона знову витікає поблизу села Рудні Озерянської; далі вона тече по грузьких болотах (болото Ловшце); далі річка Прирубища випрямлена каналом і впливає до ріки Перги в урочищу Подобра або Молотово, поблизу хутора Замисловицького Млинка, на абсолютній височипі біля 81,0 сажня (згідно з моїм нівелюванням; № 58, стор. 39, під № 803). Повний спад річки Прирубища є 10 сажнів, пересічний спад на одну верству 0,4762 сажня, пересічний похил 0,0009524. Частково від джерела до гирла річки Полохатинки річка Прирубища має спад 6 сажнів, пересічний спад на одну верству 0,75 сажня і пересічний похил досить значний —0,0015. Окремі місцевості по течії річки Прирубища описано далі.
§ 142. У верхів'ях річок Либенця, Прнрубпща і Полохатинки усюди виступають горби неправильної формн, — передгір'я Славечансько-Овруцького кряжа або західне продовження його п'єдестала; усі ці горби надзвичайно густо позаростали непрохідними гущавинами листвяних дерев та кущів. В лісовому мурігу, у кущах, на прогалинах лісу і на лісових стежках тут усюди видко на поверхні ціле море каміння, — хаотичні величезні розсипища ріжкатих та гострорубих скиб червоного і рожевого Овруцького піскозика, зрідка смугастої відміни тої самої породи, що в ній чергуються червоні та сірі смужки; подекуди виступає сірий Овруцький пісковик. Цей пісковик не утворює прямовісних відслонень, а тільки такі хаотичні розсипища з ріжкатих великих скиб. Дуже часто вражає тут таке явище: ці скиби, що знаходяться тепер в надто вогкому підсонні нашого Українського Полісся та позаростали гущавинами лісу, кущів і мурігу, виявляють надзвичайно виразні сліди типового еолового оброблення, — високо-гарне полірування і виразне рельєфне випрепаровування твердіших та триваліших проверстків; ці ознаки дуже гарно збереглися унаслідок незвичайної твердоти і міцности Овруцького пісковика. Подекуди в періферичних частинах скиб пісковика спостерегаються білі кварцові жилки, що иноді спливаються на поверхні скиб в суцільні корки молочно-білого кварца, иноді з порожнечами, що в них дуже зрідка (згідно з переказаними відомостями) знаходжено кристали гірського кришталю. Зразок
