Сторінка:Тутковський. Узбережжя ріки Уборти. 1925.djvu/55

Цю сторінку схвалено

тра завглибшки, відслонений був сірий, дрібнозернястий, дуже звітрілий граніт. Поруч з викріями підчас будування залізниці улаштовано було для біжучих потреб залізниці невелику тимчасову каменярню в такому самому граніті, що виступає тут безпосередньо на поверхню суцільною низькою скелею з рівною вигладженою поверхнею.

§ 126. Наприкінці тої самої 198-ої верстви залізниці, біля мостика, на лісовому болоті, виконано було розвідочне свердлування, яке виявило такі породи:

Грубість.

а. Жовтий, сипкий польодовиковий безнаметньовий пісок
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
2,35 метра
б. Каолінізований дрібнозернястий, сірий граніт
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .

Поверхня суцільної скелі граніта тут теж рівна, вигладжена, хоч дуже звітріла. (№ 48, стор. 365).

§ 127. В урочищу „Свята Криниця“ на 199-й верстві Київо-Ковельської залізниці здавна існував серед болота неглибокий колодязь (1,5 аршини завглибшки) з дерев'яною цямриною, що його болотяну воду чомусь (без ніякої підстави) вважано за цілющу та святобливу, Підчас будування залізниці проведено було тут осушительну канаву, після чого „свята криниця“ цілком зникла. В цій канаві (до 1,1 метра завглибшки) і сумежних резервах залізниці відслонено було сипкі, безнаметньові, жовті, неверствуваті польодовикові піски, що безпосередньо лежать на сірому, дрібнозернястому, звітрілому граніті. Такі самі породи зустрічено було і в свердловині біля мостика на глибині 2,46 метра від поверхні, на абсолютній височині 87,97 сажня. (№ 48, стор. 365).

§ 128. Біля півстанції Рудні Радовельської на 200-й верстві Київо-Ковельської залізниці, на північ від її лінії, здіймається дуже характерний і типовий, високий та дуже гарний банюватий горб кристалічної породи (до 6 сажнів заввишки), що порозбита щілинами відокремлення на паралелепіпедальні скиби з заокругленими через звітрювання рубами. Порода ця є сірий, досить дрібнозернястий граніт. Ріжкатий гострорубий щебінь тої самої породи розповсюджується на полях навкруги горба на деяке віддалення від нього; на перший погляд ці камені скидаються на наметні, за які вони і вважалися інженірами, що будували залізницю, але петрографічний склад цих каменів тотожній з гранітом сумежного горба, а гостроруба форма їх теж цілком не властива для наметнів.

Такі мальовничі бані сірого граніта, що увінчані на вершках групами дерев, видко і на 201-й верстві по боках залізниці. (№ 48, стор. 366).

§ 129. Наприкінці 202-ої верстви Київо-Ковельської залізниці поблизу села Рудні Радовельської, на абсолютній височині 90,69 саж-