киданні численні виступи червоного середньозернястого граніта то у виді невеликих мохуватих скиб, то у виді приземкуватих банюватих горбів, що порозбиті щілинами відокремлення на великі паралелепіпедальні скиби з заокругленими через звітрювання рубали. Цілими рядами тягнуться по гущавинних лісових нетрях такі виступи граніта на південний схід від села Жубровичів (на шляху до села М'яколовичів); не менш зустрічав я їх по таких самих гущавинних лісових нетрях на північний схід (на шляху до села Білокоровичів), теж на захід (до слободи Держанівки) і особливо густо — на північ, — на шляху до хутора Жубровицьвого і до села Радовеля. В усіх цих виступах визирає на поверхню однорідна, переважно середньозерняста, зрідка дрібнозерняста, червона, малолоснякова, з поверхні дуже звітріла відміна граніта. Тут я не спостерегав ані амфіболового граніта, ані гнейса, ані вибухолвих порід. Рясні зарості Azalea pontica ростуть тут усюди по лісах.
§ 121. На болотяному лівому узбережжю ріки Перги і на берегах річки Любовської-Ставища, на абсолютній височині 88,9 сажня (№ 9, стор. 104; № 58, стор. 39, під № 786) знаходиться село Радовель (Радовль, Радово, — див. № 42, т. I, стор. 424–425; № 84, т. IX, стор. 445–446; № 1, стор. 23). Згідно з моїми спостереженнями і дослідами, в самому селі, по садибах і навіть серед вулиць, часто виступають безпосередньо з-під поволоки безнаметньових сипких польодовикових пісків величезні скиби і цілі приземкуваті, банюваті скелі кристалічної породи, — дуже звітрілого, середньозернястого, зрідка дрібнозернястого, сірого біотитового граніта. Такі самі виступи на поверхню граніта спостерегаються і усюди в околицях села, по обширих лісах та болотах (№ 48, стор. 366, 369–370, 421, 459). На західній закраїні села поволока польодовикових сипких пісків подекуди є позбавлена рослинності і утворює широкі площі розвіювання.
§ 122. У болотах навкруги села Рудні Радовельської (№ 42, т. I, стор. 425; № 52, стор. 30–31, 166; № 58, стор. 69; № 66, стор. 49) за старовинних часів (до другої половини минулого століття) здобувано в досить значній кількості болотяну залізну руду (лімоніт) для чавунотопного заводу, що існував був в цьому селі. (№ 6, стор. 7; № 33, стор. 264); зложища цієї руди й досі далеко не вичерпані.
В самому селі і його околицях усюди видко на поверхні поволоку сипких, безнаметньових польодовикових пісків, але часто теж спостерегаються великі і менші скибові виступи і приземкуваті скелі сірого, здебільшого дрібнозернястого граніта, що являється звичайно дуже звітрілим і легко розсипається на жорству. На захід від села вздовж лінії Київо-Ковельської залізниці цей граніт (і инші кристалічні породи, що їх буде описано далі) часто утворюють видатні у рельєфі банюваті гарні горби, так звані „сопки“. Оскільки велике є тут число таких „сопок“, видко з того, наприклад, що на переїзді від станції Рудні Радовельської до станції Олевська, на протязі 18 вер-
