гнейса окварцований гнейс, як показано вище (§ 455), завсіди займає горішні частини товщ гнейса, утворює горішній його поверх. Масиви гнейса або виступають безпосередньо на поверхню, або бувають вкриті безпосередньо четвертинними покладами (польодовиковими пісками); инших утворів на гнейсі тут ніде не спостережено.
Дислокації (тектонічні порушення) у гнейсі помічаються завсіди і виявляються у формі різного роду пофалдування (грубі фалди більш-менш значних розмірів і дуже дрібні фалдочки малих розмірів); ніде верстви гнейса не являються цілком поземими, непорушеними, не-дислокованими; але не усюди можна з певністю визначити напрям цих дислокацій й встановити їх азимути; так, наприклад, в усіх детритичних відслоненнях гнейса скиби й кусні його лежать у випадкових положеннях (унаслідок нерівномірного звітрювання різних частин породи) і похилені по різних випадкових азимутах (див. Гора Золотуха, § 302, і инші). У великих скелях, горбах й грядах гнейса азимути простягання і спаду верстов бувають різні. Здебільшого, здається, переважає простягання грубих фалд гнейса на північний захід; такий пересічний азимут простягання фалд (з дрібними відхиленнями) виразно виявлений у гнейсових скелях правого берега Уборти в селі Рудні Бистрій (§ 65) і трохи вище села Зубковичів, теж на правому березі Уборти (§ 48), далі у грядах гнейса на правому-ж березі Уборти між гирлами річок Криниці и Мутвиці (§ 99); на лівому березі Уборти біля села Лопатичів (§§ 242-243) і у селі Каменці на правому березі річки Каменки (§ 250); але разом з тим спостерегаються і азимути простягання фалд на північний схід, подекуди окремо від попередніх (наприклад, на правому березі Уборти, між гирлами річок Либожеди і Вішки, § 95; там-же, між гирлами річок Вішки та Криниці, § 96, і на правому березі Уборти навпроти села Сущанів, § 102), а по инших місцях поруч з попередніми азимутами (наприклад, азимут простягання на північний схід у селі Рудні Бистрій, § 65; між гирлами річок Криниці і Мутвиці, § 99); дуже рідко спостерегається простягання грубих фалд гнейса майже по меридіональному напрямі (наприклад, біля гирла річки Либожеди на правому березі Уборти, § 92). В усіх зазначених випадках гряди пофалдованого гнейса тягнуться більш-менш рівнобіжно до напряму течії ріки (за рідкими вийнятками, § 99); дуже ймовірно, що у таких місцях напрям течії ріки пристосований до азимутів простягання грубих фалд гнейса і ріка тече у синклінальних гнейсових долинах вздовж його великих фалд. — Окрім цих грубих фалд, що завсіди помічаються у гнейсі, в ньому спостерегається иноді ще надзвичайно інтенсивне додаткове дрібне пофалдування дуже складних і різноманітних напрямів, що визначити його азимути цілком неможливо, бо вони змінюються дуже різко на протязі кількох сантиметрів; на перший погляд, як було вже зазначено (§ 250, наприкінці) здається, що це дрібне пофалдування сполучене з наявністю жил граніта, що перетинають гнейсові скелі, бо подекуди дрібне пофалдування є саме там, де є жили граніта (село Каменка, лівші беріг річки, § 248) і поруч
