Сторінка:Тутковський. Узбережжя ріки Уборти. 1925.djvu/170

Цю сторінку схвалено

кових барханів на значне віддалення нема. Каміння (наметнів, то-що) тут ніколи не знаходжено; глини не здобувано.

§ 426. Маленьке село або фольварк Білі Береги стоїть на узліссі; нівелюванням західньої експедиції для висушування болот тут визначено абсолютну височину берега 65,0 сажня (№ 9, стор. 112; № 58, стор. 41, під № 902). Беріг Уборти тут низовинний, без відслонень, і заріс гущавинами лісу та чагарника. Проте, я знайшов на південно-західній закраїні села, біля гирла невеликого безнайменного струмика, таке відслонення:

Грубість

а. Піскуватий лісовий ґрунт
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
0,1 метра
б. Жовтий, безнаметньовий, сипкий польодовиковий пісок
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
1,4
в. Червоний, середньозернястий передльодовиковий суглинок
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
2,1

Передльодовиковий суглинок виявляє тут виразну верствуватість і досить значну звязкість; ніяких риняків у ньому нема.

§ 427. Далі біля фольварка Чемерного (що не зазначений на трьохверствовій військово-топографічній мапі) і геть до великого села Лельчиців лівий беріг ріки Уборти низовинний, лісуватий і позбавлений відслонень. Так само цілком не знайшов я відслонень і на берегах двох безнайменних допливів ріки Уборти, що впливають до неї на цьому просторі (№ 54, стор. 92, під №№ 181 і 182). Поволока польодовикових пісків на цьому просторі часто має незначну грубість; тому подекуди безпосередньо на поверхню виступають тут брунатні передльодовикові суглинки, що на них гарно виростають збіжжя та густі листвяні ліси. Ніяких піскуватих горбів (польодовикових барханів) на далеке віддалення навкруги не спостерегається.

§ 428. Біля села Лельчиців (№ 84, т. 5, стор. 130; № 45, стор. 42) лівий беріг ріки Уборти досягає, згідно з моїм барометричним нівелюванням, абсолютної височини 65,0 сажня (№ 58, стор. 41, під № 903) або відносної височини 4 метрів над рівнем ріки Уборти, що її рівень має тут абсолютну височину від 62,5 до 63,09 сажня; згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот (№ 9, стор. 113 і 351, атлас, табл. 32. На сторінці 112 того самого звіту експедиції абсолютна височина лівого берега у селі Лельчицях зазначена 62,0 сажня, — очевидьки, через прикру друкарську помилку). Площа живого перетину ріки Уборти, згідно з відомостями тої самої експедиції, становить 4,93 квадр. сажня, пересічна швидкість течії 0,181 сажня на секунду, витрата води улітку 0,893 кубічн. сажня на секунду. — Схили лівого берега тут, згідно з моїми спостереженнями, усюди дуже положисті, почасти задерновані, але нерідко і піскуваті; на них видко лише типовий безнаметньовий польодовиковий пісок.

§ 429. На західній закраїні села Лельчиців, на шляху до села Діброви, я знайшов чимало ям (для збереження на зиму картоплі), до півтора метра завглибшки. В цих ямах видко такі породи: