за старовинних часів, тут існував був чавунотопний завод (№ 6, стор. 28, 35, 48, 72), що примітивними способами здобував залізо з місцевих болотяних руд (лімоніта) і з привозної руди з урочища Свята Криниця (№ 33, стор. 262); цю промисловість припинено у половині минулого століття і слідів її тепер тут нема.
§ 381. Нижче по течії села Рудні Дубової береги річки Бігуньки цілком низькі і здебільшого болотяні; відслонень тут на великих просторах зовсім нема. В урочищах Борисів Міст і Войновиця і у болоті Стужиці на обох узбережжях річки Бігуньки з'являються ряди полісинтетичних та одиночних польодовикових барханів, що улітку неприступні для докладного дослідження, але дуже виразно виявлені у рельєфі і зазначені почасти на топографічних мапах; з тих зазначень видко, що ці бархани ще здебільшого ясно заховали свій первісний план і усі без вийнятку підлягають закону гесперотропізма. Біля хутора Гаркушина до річки Бігуньки з обох боків підступають великі болота; на схід від цього хутора західня експедиція для висушування болот констатувала абсолютну височину 69,0 сажня (№ 9, стор. 108; № 58, стор. 40 під № 877). На прикінці урочища Ребривець річка вступає в обшире трав'яне (осокове) болото Дуплиху і губиться в ньому, себ-то втрачує свої береги, що з'являються знову тільки через чотири верстви, біля хуторів Кулеща і Чмутів Брід, де серед болотяних просторів видко подекуди тільки сипкі польодовикові піски.
§ 382. Трохи нижче хутора Чмутів Брід річка Бігунька приймає з лівого боку доплив — річку Рудницю, 11 верстов завдовшки (№ 54, стор, 112, під № 445), що уся протікає по глибоких, неприступних болотах, і сама річка Бігунька далі геть до гирла свого теж тече по таких болотах, де нема ані природніх відслонень, ані польодовикових барханів і рідкі сухі острови зложені усюди виключно з чистих, сипких, однорідних, безнаметньових, дрібнозернястих польодовикових пісків. Уся місцевість тут дуже одноманітна і низовинна; на віддаленні чотирьох з половиною верстов вище гирла річки Бігуньки до річки Локниці західня експедиція для висушування болот визначила абсолютну височину рівня річки 66,5 сажня (№ 9, стор. 109) і поруч абсолютну височину броду біля хутора Басова 66,6 сажня (№ 9, стор. 108; № 58, стор. 40, під № 878). Місцеві перекази твердять, наче в тутешніх болотах існують чималі зложища болотяної руди, але для перевірки цього нема матеріялів.
§ 383. Річка Локниця (№ 84, т. 5, стор. 689; № 9, стор. 207; № 54, стор. 102, під № 328) на усьому свойому протязі протікає по диких, безлюдних, грузьких, неприступних болотах на межі Овруцького і Мозирського повітів. На правому березі річки Локниці, серед болот, біля ставу, розташоване мале село Рудня Локницька (№ 84, т. 5, стор. 689 і т. 9, стор. 926). Село розташоване на відносній височині тільки 1,07 метра над рівнем болота або на абсолютній височині 64,6 сажня, згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот (№ 9, стор 110;
