Грубість
б. Трохи піскуватий лесуватий суглинок з тонкими, неправильними проверстками бурого суглинна (флювіогляціяльний) |
0,5 метра |
в. Розсипище гострорубих скиб червоного Овруцького пісковика додолу.
У лесі черепашок м'якунів не видко; згідно з переказаними відомостями кісток вимерлих ссавців в ньому не знаходжено.
§ 377. Стіна лесу (угорі трохи похилена, задернована, а нижче цілком прямовісна) круто повертає від описаного відслонення у селі Бігуні (§ 376) на південний захід і тягнеться звідси на протязі біля двох верстов, між урочищами Новини і Лисиче до паралелі села Городця (до якого не доходить на три чверті верстви), а далі відхиляється на південний схід. Південна закраїна села Бігуна являється північною межою розповсюдження лесу в цій місцевості. На східній закраїні того самого села лесові горби заходять трохи далі на північ, ніж на західній закраїні.
§ 378. На захід від села Бігуна, у густому змішаному лісі, безперервне розсипище скиб Овруцького пісковика тягнеться на віддалення двох з половиною верстов, а далі кінчається досить стрімким схилом на південно-західньому кінці урочища Бігунський Мох (на південній закраїні урочища Остичин Камінь). Пісковик тут почасти червоний, почасти смугастий, почасти рожево-сірий і сірий; усі скиби його знаменито гострорубі, часто з дуже виразним еоловим обробленням поверхні. В міру посування на захід від села Бігуна на розсипищу пісковика з'являється і ступнево грубшає поволока сипких польодовикових пісків; за згаданим вище стрімким схилом виступи Овруцького пісковика раптом остаточно припиняються; далі на захід усюди на поверхні видко лише сипкий, безнаметньовий, жовтий польодовиковий пісок.
§ 379. На північ від села Бігуна безперервне розсипище скиб Овруцького пісковика тягнеться по узбережжю річки Бігуньки через болотяні, лісуваті урочища Бігунський Мох і Остичин Камінь на протязі трьох верстов; далі скиби пісковика зникають з поверхні, береги річки разом з усією місцевістю швидко знижуються і вже збудовані з самісінького тільки жовтого, сипкого, однорідного польодовикового піску.
§ 380. Біля села Рудні Дубової (Руди Дубової або Рудні Дуби, — № 42, т. I, стор. 409; № 52, стор. 63, 66) починаються вже низовинні, обширі, грузькі болота. Згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот, абсолютна височина біля цього села виносить 83,3 сажня (№ 9, стор. 106; № 58, стор. 40, під № 876); похил місцевости з полудня на північ, від урочища Новини до села Рудні Дубової досить стрімкий; згідно з моїми вирахуваннями, пересічний спад на одну верству становить тут 3,1 сажня і пересічний похил 0,00620 (№ 52, стор. 66). Ніяких відслонень у цьому селі нема; усюди в околиці видко лише безнаметньові, жовті, сипкі польодовикові піски та болота. Колись,
