жено руду з південного сходу, з урочища Свята Криниця (№ 33, стор. 262); тепер від цього заводу не залишилося ніяких слідів (навіть жужелиць). Нижче Рудні Сирниці береги річки Зимухи болотяні до самого її гирла.
§ 375. Річка Бігунька, згідно з моїми точними вимірами на докладних мапах, є завдовшки 37,0 верстов (№ 54, стор. 109, під № 418; № 52, стор. 63; Жилинський помилкою надає їй довжину тільки 10 верстов; № 9, стор. 207). Вона починається у виді декількох струмиків на північному схилі північно-західнього продовження п'єдестала Славечансько-Овруцького кряжу, у глибоких ущіллях-каньйонах біля села Бігуна. Село Бігун (№ 42, т. I, стор. 409; № 1, стор. 23; № 52, стор. 26, 50, 62-65, 176,179; № 57, §§ 31 і 54) дуже розтягнуте з заходу на схід; воно розташоване безпосередньо біля підніжжя великих і дуже високих лесових горбів, на досить високому п'єдесталі Славечансько-Овруцького кряжа, що збудований з хаотичного нагромадження скиб Овруцького пісковика. Лесові горби біля села Бігуна досягають абсолютних височин 101,3 сажня (№ 9, стор. 106 і атлас, профіль 5; № 52, стор. 62; № 58, стор. 40, під № 874) і навіть 105,0 сажнів (№ 44, стор. 10; № 52, стор. 65 і 179; № 58, стор. 40, під № 875). З слів колектора Ставровського (№ 22, стор. 30, під № 151), Овруцький пісковик у селі Бігуні має фіялкову барву: при докладних дослідах мені такої відміни пісковика тут не траплялося. Згідно з моїми спостереженнями, скиби Овруцького пісковика мають тут темно-червону (вишневу) або рожево-сіру барву і неправильні форми, що більш-менш наближаються до кубічної або паралелепіпедальної форми; у виді плит пісковик тут ніколи не зустрічається. Ці скиби ріжкаті, зовсім незаокруглені і мають дуже виразні гострі руби; на багатьох скибах надзвичайно ясно і яскраво виявлене типове еолове оброблення (високо-гарне полірування з відпрепаруванням твердіших частин; № 52, стор. 50) і виразна діягональна верствуватість (№ 52, стор. 176). Такі скиби утворюють дикі кам'яні моря або типові розсипища усюди на вулицях і по садибах цього довжезного села, а серед села у глибокій, вузькій, темній долині-каньйоні між скибами пісковика тече річка Бігунька. З полудня вздовж села без перерви тягнуться високі прямовісні стіни — урвища типового, однорідного, неверствуватого, поруватого еолового лесу. Скиби Овруцького пісковика постачаються звідси на далекі простори; мені траплялося бачити їх, наприклад, у містечку Норинську (№ 57, стор. 96).
§ 376. На південно-західній закраїні села Бігуна, на схилі високого, урвистого лесового горба (що на його вершку стоїть вітряк) я знайшов відслонення, яким була зрізана долішня частина схилу. В цьому відслоненні було видко такі породи:
Грубість
а. Типовий, сухий, поруватий, неверствуватий, однорідний, жовтий, суходільний еоловий лес (прямовісна стіна) |
11,0 метра |
