менш паралелепіпедальну або кубічну форму, до метра і більше у прогоні, з дуже виразним еоловим обробленням на поверхні. Пісковик тут червоної і червонувато-сірої барви, часто смугастий (з черговими прямими або кривими сірими і червоними проверстками), дуже твердий і міцний; на багатьох скибах спостерегаються корки молочно-білого кварца та прожилки його у середині пісковика, поблизу периферії скиб. Із щілин між скибами Овруцького пісковика витікають струмики, що сполучаються у річку Зимуху; до села Городця річка протікає у глибокому, вузькому лісуватому ущіллі-каньйоні, під нависнями густої рослинности, між скибами того самого твердого пісковика.
§ 369. Село Городець (№ 42, т. I, стор. 404; № 52, стор. 60, 64, 272) розташоване на типовому розсипищу скиб червоного Овруцького пісковика, що вкрите негрубою поволокою безнаметньового, однорідного, сипкого польодовикового піску, на західньому продовженні п'єдестала Славечансько-Овруцького кряжу, серед густих листвяних лісів. На вулицях і по садибах села, а також у стрімких схилах берегів річки Зимухи з-під товщі польодовикового піску усюди визирають на поверхню гострорубі, великі скиби Овруцького пісковика з типовим, дуже виразним еоловим обробленням. На близькому віддаленні на схід від села Городця починаєтьсн дуже стрімкий (здебільшого прямовісний схил лесу, що далі на схід обгортає суцільною поволокою звищену частину Славечансько-Овруцького кряжу геть аж до міста Овруча (№ 68, § 98). В околиці села Городця, в урочищу Городище, було знайдено за різних часів неолітичні „пряслиці“ з місцевого лоякового лупака і черепки посуду; одна з сумежних криниць має назву „Свята Криниця“ і славиться за цілючу. (№ 1, стор. 23).
§ 370. На віддаленні біля одної верстви на північ від села Городця річка Зимуха, що тече і тут у глибокому каньйоні-ущіллі між розсипищами Овруцького пісковика, досить круто звертає на захід, далі на північний захід. Тут її береги ступнево знижуються, поволока польодовикових пісків стає усе більш та більш грубою і на віддаленні тільки двох з половиною верстов від села Городця вже цілком ховає під собою скиби Овруцького пісковика; п'єдестал Славечансько-Овруцького кряжу тут наче ховається у землю. Між урочищами Тримостки і Мощанина виступи Овруцького пісковика на поверхню зникають, береги річки стають низькими, піскуватими, з'являються соснові ліси, а трохи далі до берегів річки підступають болота, що супроводять її течію далі геть аж до гирла її, — до сполучення з р. Болотницею.
§ 371. В урочищу Підгори починаються величезні, здебільшого дуже типові, зарослі лісом і добре зацілілі комплекси польодовикових барханів; вони тягнуться звідси без перерви через урочище Дужку і Янвацьку на протязі шістьох верстов вздовж лівого узбережжя річки Зимухи до величезного лісового болота Межемхи. На заході вози сполучаються з дуже великими й складними бархановими комплексами, що тягнуться на правоберіжжю річки Пертниці (див. §§ 355–356). Докладно
