воного і смугастого Овруцького пісковика, але тут подекуди груба поволока безнаметньових польодовикових пісків вже ховає під собою це дике море каміння. Місцевість вздовж річки Червонки помітно знижується потроху на захід, але на північ і на південь ще на значне віддалення тягнуться кам'яні горби, — західнє продовження п'єдестала Славечансько-Овруцького кряжа, що заховує свій оригінальний характер геологічний і морфологічний.
§ 344. В урочищу Коробки до річки Червонки впливає з правого боку другий безнайменний струмик; його коротка, глибока, вузька долина має дуже стрімкі схили, що зложені з суцільного нагромадження ріжкатих, гострорубих скиб того самого червоного і смугастого Овруцького пісковика. Нерідко скиби пісковика і тут просякнуті по щілинах тонкими жилками молочно-білого кварца; на поверхні скиб подекуди з'являються корки такого самого білого кварца, що одягають собою иноді і бічні поверхні скиб та досягають грубости від одного до п'ятьох сантиметрів (очевидьки, розтріскування масива Овруцького пісковика на гострорубі скиби попередило утворення корок і жил цього вторинного кварца). Поверхня скиб, що одягнуті кварцовими корками, завсіди виявляє дуже виразні ознаки типового еолового оброблення.
§ 345. В урочищу Гніздники, на віддаленні 6,5 верстов від джерела річки Червонки, нівелюванням західньої експедиції для висушування болот визначено абсолютну височину 93,1 сажня, а абсолютну височину рівня річки Червонки 91,3 сажня (№ 9, стор. 107 і атлас, профіль 5; № 58, стор. 40, під № 869); отже пересічний спад річки від джерела до цього пункта становить 0,1846 сажня на одну верству і похил виносить 0,00037. В урочищу Гніздниках грубість поволоки польодовикових пісків поступово значно збільшується; скиби Овруцького пісковика з'являються на поверхні часто, але не узаміт; п'єдестал Славечансько-Овруцького кряжу, так мовити, ховається у землю; одночасно непроглядна, темна гущавина листвяного лісу потроху заступається прозорим, ясним сосновим бором, що не має підлісся й чагарника, і уся місцевість продовжує помітно знижуватися на захід; тут вмирає потроху й кряж. Але подекуди і тут серед моря сипких, чистих пісків на приземкуватих горбках несподівано з'являються необширі моря каміння, — хаотичні розсипища того самого червоного Овруцького пісковика. Обидва береги річки Червонки досить високі (до 4 метрів відносної височини), стрімкі, але здебільшого задерновані. Недалеко на південь знаходяться виступи Овруцького пісковика на високих горбах правого берега річки Либенець, що вже описані вище (див. § 142).
§ 346. На віддаленні 8,5 верстов від джерела на річці Червонці знаходиться самітний млин, що зветься Червонський Млинок. Вище млину береги річки досить стрімкі, але піскуваті і позаросли сосновим бором. Нижче млинової гати, на лівому березі річки, я знайшов таке відслонення:
