§ 308. В урочищу Барляни (між ріками Убортю та Юрівкою) абсолютна височина досягає, згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот, 76,0 сажня (№ 9, стор. 106; № 58, стор. 40, під № 858); абсолютна височина літнього рівня ріки Уборти виносить тут 73,2 сажня (№ 9, стор. 107), а відносна височина берега майже 6 метрів. Поверхня вкрита тут поволокою польодовикових пісків; в цих глибоких, сипких пісках часто помічаються щебіневі виступи окварцованого гнейса з типовим еоловим обробленням; поруч з ними трапляються невеличкі скиби звітрілого амфіболового граніта, але скель або великих скибових виступів цієї породи тут нема.
§ 309. В так званій колишній Юровській казенній лісовій дачі, що тягнулася далеко на захід через урочища Мойлини, Турок і Сошничок в узбережжя ріки Ствиги, у глибоких осушливих ровах (до півтора метра завглибшки) усюди відслонений жовтий, безнаметньовий, однорідний польодовиковий пісок; в долішніх поверхах цього піску подекуди трапляються спорадичні скиби звітрілого амфіболового граніта до півметра у прогоні. На віддаленні біля двох верстов на південь від села Юрова щебінь й скиби гнейса та окварцованого гнейса зникають і в польодовиковому піску трапляються лише зрідка заокруглені через звітрювання скиби амфіболового граніта.
§ 310. Село Юрове (№ 42, т. I, стор. 417-418; № 84, т. III, стор. 637; № 1, стор. 23) розташоване, згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот, на абсолютній височині 77,7 сажня (№ 9, стор. 106; № 58, стор. 40, під № 859) і на відносній височині над рівнем ріки Уборти 10,5 метрів, згідно з моїм барометричним нівелюванням. Тут до ріки Уборти впливає з лівого боку річка Велика Юрівка (№ 9, стор. 209; № 54, стор. 92, під № 174), що починається у лісовому болоті Круги і має два лівих допливи-річки Малу Юрівку (№ 54, стор. 103, під № 338) і Степанівку (там-же, під № 339); усі ці річки мають, як з'ясовано моїми дослідами, низькі, болотяні береги, позбавлені відслонень. На вододільних (мохових) болотах на захід від села Юрова західня експедиція для висушування болот збудувала сітку каналів (№ 9, стор. 493, 501, 503), але ці болота залишилися дуже мало приступними.
§ 311. На геологічній мапі Росії, що її було видано геологічним комітетом у Петербурзі року 1892 (№ 20), біля села Юрова зазначено граніт, а на захід і на схід від села — великі площі розповсюдження Овруцького пісковика, що в дійсності не існують. На міжнародній геологічній мапі Европи (№ 75) біля села Юрова зазначений лише невеличкий острівець граніта. На новішій геологічній мапі (№ 21) тут зазначені болота й край розповсюдження гранітів. Про існування в цій місцевості виступів граніта, продуктів руйнування окварцованого гнейса і польодовикових пісків коротко оголошено в моїх працях (№ 48, стор. 370 і 425). У верхів'ях річки Великої Юрівки, серед лісових болот, знаходиться село Рудня Сущанська Стара (№ 42, т. I, стор. 429),
