спільного не має. Гора Золотуха (правильніше — горб) зложена з кварцита або міцного пісковика, дуже тонко-лупакуватого. Кусні цієї породи, особливо вже звітрілі, дуже нагадують тріски або відламки скам'янілого дерева, за які вони і рахувалися попередніми авторами. У поперечному зломі порода має цукрувату будову. По щілинах вона закрашена цвітом окислів заліза. Кварцит перетятий жилами суцільного білого кварца, що в його порожнечах є нарослі щітки кристалів гірського кришталю. У поверхневому детрітусі породи і у ґрунті знаходиться маса відламаних кристалів. За короткий час я міг набрати до 80 окремих, більш-менш гарно виобразованих кристалів, але невеликих, не більше як 1,5 см. у прогоні призми, як мутно-білих, так і водяно-прозорих. Дрібні взагалі прозоріші і краще виобразувані. На двох кристалях спостерегається зігнутість площ, на деяких помітно доростання зламаних кінців. З усього числа на 21 кристалях спостерегається тригональна піраміда (1121), що дає здебільшого гарний рефлекс на гоніометрі, а трапецоедр не знайдений ні на одному зразку“ (№ 14, стор. 131-132). — Як буде з'ясовано далі (§ 302), кварцита або пісковика у горі Золотусі нема; взагалі з наведених відомостей різних названих авторів більшість не згоджується з дійсністю і заснована на помилках: так, наприклад, „скам'янілого дерева“ і „трісок“ тут зовсім нема, як нема і кристалів майже 9 сантиметрів завдовшки (Осовський); нема тут і „кварцитів, що підлягають гранітам“ (Ставровський); нема обтертих кристалів гірського кришталю і „бурувато-червоних кварцитів“ з жилами кварца (Бродович), нема і справжнього кварцита або пісковика (Іванов).
§ 302. Згідно з моїми докладними і повторними дослідами, горб, що носить у місцевих селян назву „Гора Золотуха“, розчленований на свойому вершку на два відокремлених горби або має два вершки, — східній та західній; до півночи ці два вершки спливаються в одну досить довгу гряду.
Східній горб має з полудня (з боку струмика) стрімкий схил, що виявляє дуже грубі піскуваті осипища з великою домішкою ріжкатих куснів і гострорубих скиб білуватого, тонко-верствуватого окварцованого гнейса. Схил горба на схід (до ріки Уборти) не такий стрімкий і складається з самих лише осипищ польодовикового чистого піску, без домішок щебіня й скиб. На вершку горба здіймається досить велика суцільна скеля грядуватої форми; гребінь її здіймається, згідно з моїм барометричним нівелюванням, на 16 метрів над літнім рівнем ріки Уборти або на абсолютну височину 82 сажнів (№ 58, стор. 40, під № 857).
Уся ця „гора“ збудована з червонуватого, бідного на лосняк, дуже міцно звітрілого гнейса, що містить у собі величезне число дуже тонких проверстків мутного, молочно-білого кварца (окварцований гнейс), а вершок скелі майже узаміт вкритий грубою корою (до 35 сантиметрів завгрубшки) молочно-білого кварца; уся ця кора порозбита
