навіть прямовісних урвищ. Згідно з переказаними відомостями, на описуваному просторі каменя або глини ніколи не знаходжено. Увесь вододільний простір на захід від ріки Уборти до річки Каменки теж вкритий поволокою польодовикових пісків та лісом.
§ 246. Річка Каменка (№ 9, стор. 209; № 54, стор. 92, під № 168), що впливає до ріки Уборти трохи нижче села Гамарні, починається у болоті Хвалісів під назвою річки Порубанець. Уся майже течія цієї річки знаходиться у лісових, болотяних, улітку неприступних нетрях, що цілком безлюдні, не мають ані одного населеного пункта і ніяких шляхів (болота Олевське, Хвилисів, Білин, Кулишівське, Чебновий Ліс, Неведижин, Ковальово); відслонень тут нема; згідно з моїми побіжними спостереженнями і з переказовими відомостями, виступів кристалічних порід тут теж нема; береги річки Каменки трохи звищуються лише поблизу її гирла, біля села Каменки (див. § 247 і далі). У сточищі річки Каменки західня експедиція для висушування болот провела (в межах Довгосільської лісової дачи) 19 верстов каналів, розчистила на 4 верствах течію річки і провела по урочищах Озерці, Мости і Татарський Брід майже 10 верстов магістрального канала „на місці замуленої річки Каменки“ (№ 9, стор. 501).
§ 247. Село Каменка знаходиться на віддаленні одної верстви від гирла річки Каменки, на правому її березі. В цьому селі чимало селян теж займається ганчарством, вживаючи матеріяли з урочища Хивина і його околиці (§§ 235, 237). — На схилі лівого берега річки Каменки, вище кладовища по течії, біля млинової гати, є цілий ряд однакових відслонень, що в них виступають такі породи:
Грубість
а. Жовтий, однорідний, неверствуватий польодовиковий пісок, що виступає безпосередньо на поверхню (без сліду ґрунту) |
4,5 | метра |
б. Скелі гнейса з жилами граніта (до рівня річки) |
5,8 | „ |
Урвища берега тут більш 10 метрів заввишки; поверхня скель гнейса дуже нерівна і нівельована товщею польодовикових пісків, що мають по різних місцях неоднакову грубість.
§ 248. Гнейс, що виступає у відслоненнях села Каменки, є дуже дрібнозерняста, темно-сіра, тонко-верствувата, досить звітріла порода; здобути тут зразки свіжої породи дуже важко. Верстви гнейса дуже тонкі, бувають лише 1-2 міліметра завгрубшки, усюди вони виявляють дуже виразну, надзвичайно інтенсивну дрібну пофалдованість; подекуди на протязі кількох сантиметрів спостерегаються дуже складні, повторні, многократні фалдочки. Грубша і дрібніша фалдуватість видкі і на поверхні, і на бічних площах скель гнейса; визначити напрям фалдуватости неможливо, вона йде по всіх азимутах і дуже часто змінюється на близких віддаленнях (кількох сантиметрів). Нема сумніву, що ця порода перейшла чимало періодів різних дислокацій, що відбилися у цій надзвичайно складній фалдуватості. Ознак окварцування гнейса тут не помічається.
