§ 237. Над самою рікою в описуваній місцевості відслонень нема: лівий беріг Уборти тут усюди високий і стрімкий, але задернований або являє собою лише осипища польодовикових пісків.
Трохи на північ від урочища Хивина, на північний захід від описаного виступу граніта (§ 236), на віддаленні біля одної верстви від слободи Лопатицької, в заболоченому трохи сосновому лісі (здаля від ріки), знаходяться селянські копальні каоліна. Здобування тут каоліна переводиться теж виключно за зимової пори, а улітку нічим не закріплені стінки відкритих з поверхні ям обвалюються та заповняються дощовими водами. Оглянуті мною численні ями не обширі; глибина їх улітку не більше двох метрів (підчас копання глини глибина буває більша). Краї ям усюди завалені відкидьками, що складаються з піску та досить піскуватого білого каоліна; сами ями заповнені водою і неприступні для дослідів; місцеві селяни запевнюють, що тут взагалі під польодовиковими пісками на глибині одного приблизно метра починається товща чистого білого каоліна, що тягнеться додолу на глибину кількох сажнів (її ані разу не прокопували до кінця). Поземе розповсюдження зложища каоліну, якщо міркувати з розподілу ям і з переказаних відомостей, — невелике; площа, що на ній порозкидані ями, займає простір до 300 метрів завдовшки і завширшки. Цей каолін навкружні ганчари домішують до чорної глини урочища Хивина для вироблювання різного посуду.
§ 238. Слобода Лопатицька (№ 42, т. I, стор. 422) є дуже невеличке і бідне село, що населене переважно ганчарами; узимку, коли нема инших праць, вони вироблюють простий посуд з глини урочища Хивина і з каоліна сумежних копалень. Нівелюванням західньої експедиції для висушування болот тут констатовані абсолютні височини 84,2 сажня і 85,4 сажня (№ 9, стор. 104; № 58, стор. 40, під №№ 842-843); мої барометричні нівелювання дали тут абсолютну височину берега 86,5 сажня (№ 58, стор, 40, під № 844), а відносна височина лівого берега над рівнем ріки виносить 10 і більше метрів.
У літературі слобода Лопатицька згадується лише з приводу колишнього здобування залізних руд з сумежних болот (Кулишівського, Біліна і инш. в узбережжю річки Каменки на захід від слободи); до половини минулого століття ці руди перероблялися на чавун в Рудні Зольні та Рудні Бистрій (№ 33, стор. 263-264; № 44, стор. 102, — узято у Осовського, з помилками — слобода „Хлопотицька“). На геологічних мапах (№№ 20, 21 і 75) тут зазначений граніт — лише по догадках; фактично граніт тут уперше констатований моїми дослідами 1900-1901 р. (№ 48, стор. 374 і 459).
§ 239. В самій слободі Лопатицькій на вулицях і по садибах видко на поверхні лише поволоку сипких польодовикових пісків. Схили лівого берега ріки Уборти почасти положисті і задерновані, почасти стрімкі, але вкриті грубими осипищами тих самих пісків. Млинова гать тут (як і по инших сумежних місцях) збудована тільки з самого
