скиб, — доводиться наче самому улаштувати тут в малому мірилі цілу одноразову каменярню… Граніт, що усюди тут виступає, є середньозернястий, сірий взагалі і не виявляє відмін; порода складається з білуватого і червонуватого, міцно звітрілого ортоклаза, невеликої кількости білого, цілком каолінізованого плагіоклаза, навпілпрозорого, дуже гарного, ясно-блакитного (рідше сірого, мутного) кварца і звичайного біотита. У свіжому стані порода дуже міцна і має гарний вигляд; вона може служити прекрасним будівельним матеріялом, що його тут є невичерпані запаси.
§ 235. На північному кінці урочища Кам'яний Бір, на великій скибі описаного вище граніта, збудовано за старовинних часів (мабуть якимсь землевласником) кам'яний стовп із статуєю. На захід від цієї „фігури“, на віддаленні трохи більш як півверстви, в урочищу Хивине (що помилкою назване на трьохверствовій військово-топографічній мапі урочище Хвойна), знаходяться ями, що в них навкружні мешканці здавна викопують чорну вогнетривалу ганчарську глину. Ця місцевість являє собою трохи заболочений сосновий бір, в якому справжніх шляхів нема, — кожен одвідувач їде своїм шляхом. Як усюди на Поліссі, здобування тут глини переводиться за зимової пори, а улітку ями покинуті і почасти залляті водою та заплили мулом (від дощів). Зміряна мною глибина ям не перевищує двох метрів; узимку, підчас здобування глини, глибина буває більша. В усіх ямах видко таке відслонення:
Грубість.
а. Сірий, піскуватий лісовий ґрунт |
0,2 | метра |
б. Сипкий, жовтий польодовиковий пісок |
1,0 | „ |
в. Чорна однорідна глина |
дна | ям. |
Грубість чорної глини невідома; згідно з переказами, її не прокопувано до кінця. Верствуватости у глині не помітно; макроскопічних скам'янілостей в ній ніяких ніколи не знаходжено. Глина ця досить масна, в'язка, не буриться від соляної кислоти і не змінюється від неї; при систематичному відмулюванні дає дуже малий остаток піску і не виявляє мікрофавни; після розпалювання набуває жовто-бурої барви; вживається навкружними ганчарами (у слободі Лопатицькій і у Лопатичах) на вироблення ганчарського посуду.
§ 236. На північному краю урочища Хивина, на віддаленні трьох чвертей верстви на захід від лівого берега ріки Уборти, знаходяться великі скибові виступи граніта у формі хаотичного нагромадження паралелепіпедальних скиб серед лісу. Це є червоний, досить грубозернястий, міцно-звітрілий граніт, що з поверхні перетворений на значну глибину у жорству; свіжих зразків породи здобути тут звичайними засобами неможливо. У склад породи увіходять такі мінерали: червонуватий ортоклаз (дуже мутний, міцно каолінізований), напівпрозорий сірий кварц, біотит і дуже мала кількість білого, цілком каолінізованого плагіоклаза. Порода подібна до граніта Кам'яного Бору (§ 234) і відрізняється грубішою зернястостю та сірим кварцом. У свіжому стані вона повинна бути міцною і гарною.
