Про закономірності ембріонального росту.
Академика І. І. Шмальгавзена.
Докладено 11/II—1927 р.
Одне з чергових завдань описової морфології — простежити способи та шляхи філогенетичної зміни форм як-найглибшою ембріологічною аналізою. Це завдання, висунене на самім початку, коли встановлено було еволюційне вчення, досі лиш дуже мало просунулося шляхом свого розвязання, головно, через те, що не застосовується точних метод числового досліду. Найбільшу увагу притягали завсіди прикметні перетвори, як яскравіші, а числові зміни, може бути, загалом бравши, — важливіші для еволюційного процесу лишалися раз-у-раз у затінку. Здається навіть цілком імовірним, що до числових змін ведуть инші шляхи, що вони підлягають иншим закономірностям. Перший ступив на шлях такого досліду С. Менерт, заслуги якого ще й досі не досить оцінено. Менерт залишивсь без наступників. Тільки останнього часу знову починається робота над числовою аналізою формоутворення, і надто треба відзначити тут ґрунтовну роботу F. Werner’а (24) над утворенням панцера (Schale) в Сladоcera. Звязок цього напряму з сучасним ученням про спадковість очевидний сам собою. Вивчати закони спадкоємства числових змін та як-найглибше ембріологічно аналізувати видові, а як можливо, то й расові, відміни (R. Wolterek, V. Наecker) — це конче потрібні передпосилки для завдання відзначеного на самім початку.
Але на шляху такого досліду стоять дуже великі труднощі, і тому перш за все доводиться обмежуватися на невеличкому колі форм. Уже зроблені спостереження торкаються особливо постембріонального формоутворення й свідчать про дуже різноманітні шляхи цього формоутворення, а тому ніяких висновків загальнішого характеру поки-що робити не можна.
І мені в моїй роботі довелося обмежити себе перш за все методою — я застосовую поки-що лиш простий опис та порівняння. Щоб стати до цієї роботи, треба було перевести чималу підготовчу роботу — обізнатися хоч-би на одному представнику з законами росту, бо явищам росту надають звичайно керівної ролі в числових змінах. Цю підготовчу роботу перевів я на курчаті (1926). Вона показала, що ростові належить лиш порівнюючи невелика й аніяк не керівна роля у формоутворенні.
