корінцем. Звичайно при такій культурі та при раннім засіві динь перші плоди достигають уже в середині травня.
Для вирощення пізньої чи середньо-пізньої розсади значно вигідніше заводити парові грядки, цеб-то грядки, що їх підогрівають з-під споду гноєм, а зверху вкривають чим-небудь під час холоду. Закладають парові грядки в квітні, коли вже не дуже холодно вдень, а тільки ночі чи ранки бувають із приморозками. Гній для парових грядок беруть також кінський свіжий. Для парових грядок, у яких маємо виростити розсаду, копаємо яму від ½ до ¾ арш. завглибшки, завширшки та завдовжки які завгодно, але краще підганяти й парові грядки під розміри парників. На дно ями, як і в парники, кладуть гною, звичайно менше ніж у парники, а на гній землі, але з тим, щоб грядки були трохи поглиблені, бо їх доводиться на холодний час укривати. Коли-ж грядки зроблено врівні з землею, або рослини у грядках виросли вищі від поверхні землі, поруч із грядками ставляють дошки, на які й кладуть накриття. Ці накриття, — головним чином мати або дошки ріжного сорту, рогожки, нарешті рями з парників чи вікон і т. и. кладуть на береги ями чи на дошки, що вставлені біля ям, а щоб накриття не прогиналось, не западало в середину грядки, вподовж грядки кладуть жертку. На день, коли вже досить тепло надворі, все накриття при-
