по тих місцях, де росте гарна солодка трава (а найкраще конюшина), зрізують дернини до 2½ вершків завгрубшки і складають купами, обертаючи дернини травою донизу. Купи треба скласти десь на подвір'ї, у затінку, щоб дернина не пересихала. Звичайно купи кладуть до 2 арш. завширшки при землі, а вгорі вужчі — до 1½ арш. і до 1½ арш. заввишки. Щоб дернини скоріше перегнили й стали готовими, купу поливають водою, а ще краще гноївкою, повторюючи це разів кілька за літо. Місяців через 1½–2 купу цю треба перелопатити, тоб-то перекидати лопатами, розбиваючи при тому дернини, і покласти знову рівною купою. Тоді до осени дернова земля буде цілком готова. Щоб на весну мати мілку, зовсім придатну до насипання в парники, землю, повинно в-осени до морозів цю землю з купи просіяти через грохоти, тоб-то сита з великими дротяними плітинками. Після просівання землю знову скласти купою ближче до місця, де стоятимуть парники.
Коли земля дуже важка, що буває при глинястих грунтах, то для поліпшення такої дернової землі треба до неї додати, хоча-б четверту чи п'яту частину піску, краще річного, а коли нема річки, то з кам'янищ, але не дуже дрібного й без великих грудок, камінців; і той, і другий пісок треба також просіяти.
Щоб поліпшити землю для парників, беруть також листяної землі, що збірають просто по лісі та просівають крізь грохот. Коли цього зробити не