сок першого жмута й зашморгують обидва разом. У той самий спосіб продовжують плетіння до самого кінця станка, всякий раз щільно зав'язуючи жмут за жмутом. Роботу цю найвигідніше робити удвох, коли з кожного боку станка працює окремий робітник. Прикінці шпагат, котрим зашморгувався жмут біля кожного шнура, зав'язують як найтісніше; шнури знимають з кілків і звязують докупи, щоб з них вийшло кілька петель, щоб держати саму мату.
Для вкривання парників мати розкладають по рямах таким чином, щоб кінці мати заходили за кінці рями (для того мату й робиться ширшу й довшу на ¼–½ арш. від рями), кожна друга мата по довжині повинна прикривати край попередньої мати; тоді парники так щільно будуть вкриті, що ні вітер, ні сніг, ні дощ не дійде вже всередину в парника; при вкриванню парників треба розгортати мату з боку за вітром, щоб вітер не роздував матів.
На день мати з парників знимають, для чого їх потрібно акуратно згорнути; коли день тихий, мати приймають геть, а при вітрі кладуть при кожній рямі з того боку, звідкіль дме вітер; це буде захист од вітру, який завжди забірається крізь щілини всередину в парник.
Підставки. Коли в парниках є вже рослини, то для правильного їх росту, треба час відчасу давати рослинам свіжого повітря; для того парники майже що-дня провітрюють, підіймаючи