Ну, от один фактець. Останній декрет про «федерацію» хіба не такий самий логічний факт з «малоросійского чинопочитанія», як і декрет Петрів та Катеринин про добробут селянства в XVIII ст. А Виконком України? Хіба це не та сама «Малоросійская колегія»? Але, опріч цього, є більш цікаві факти.
1. Ви (не особисто Ви) хотіли завести комунізм, а завели державний капіталізм.
2. Замісць братерства маєте Неп.
3. Маєте одну ідею визволення «Совфедерації» з лабет злиднів, голоду і смерти — «допомогу» європейсько-американського капіталізму. Ви розумієте всю ефектність Вашої філософії: Вас порятує тільки допомога капіталістів. Ге-ге-ге! Допомога капіталістів комуністам! Таж капіталісти допомогти Вам не можуть, доки Ви не з ними!
4. А про земельку? «Долой буржуїв українських ес-ерів, котрі оповістили «буржуазну» земельну реформу, а «вот ми здєлаєм!» І «здєлали»: декрет про здачу земель в одні руки на 35 років до 1000 десятин, а як акційним товариствам — на 60 років без обмеження площі. Німецькі капіталісти зараз забірають на концесії тисячі десятин української землі, як за Катерини, московські, а сотні тисяч українських селян мусять голодувати без клаптя землі, виїздити на еміграцію, в Америку і т. п. А це що таке, товаришу? Це поворот великої земельної власности.
Землі українського народу здаються в концесії міжнародньому капіталові. Я знаю, наприклад, які пропозиції робили Ваші представники чеським аграріям! Ну, і що? Політика комуністичної Москви йде під лозунгом «нас врятує тільки допомога капіталістів». — А в дійсности: не капіталісти рятують комунізм, а комуністи рятують капіталізм.
Що Ви забороняєте штрайки робочих, що їх розстрілюєте, що розстрілює Москва укр. просвітян, селян, робітників — це ми знаємо.
І Ви думаєте, я повірю, що ніби то таким способом Ви служите визволенню українського трудового люду? Щоб бути кращої думки про Вас, я цього не думаю. І ось чому. Ви (українські «яничари») почуваєте себе маленькою меншістю, над якою панує невмолима жорстока сила. Вона Вас примусила скапітулювати. Иншого виходу для Вас і не було. Ви й робите своє маленьке діло. Намагаєтесь, щось «українізувати». Українізуєте. Працюєте запопадливо, чесно, до повного вичерпання сил. Страшно боїтесь, щоб не попастись начальству в зуби. Ви хочете справді визволення трудового люду, горите цією думкою, мучитесь… І як слабі люде, приймаєте зовні фразеологію панів. Це все одно, коли Ви були учителем під час царського самодержавія і з учениками співали (хоч і не хотілось) «Спаси, Господи, люди твоя і благослові достояніє твоє» і т. п. Признайтесь, що співали? Навіть тоді, коли вже були соціялі-
