Сторінка:Тобілевич Іван. Мартин Боруля (Львів, 1921).djvu/49

Ця сторінка вичитана

Протасій. Тьфу! Де чорт упре цього Гервасія, то прямо й рота не роззявляй… (Входе Омелько з соломою).

Мартин. Не треба, згоріло! Все згоріло і мов стара моя душа на тім огні згоріла!… Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська — попілом стала. Візьми, Омельку, попіл і розвій по вітру!…

Омелько. І що́б то було на цигарки віддать!…

 
Завіса.
 
1886
Новочеркаск.