Гервасій. От я з ним побалакаю.
Степан. Тепер не кажіть, Гервасій Семенович, бо, борони Боже, ще гірше заслабне…
Гервасій. Я знаю, коли сказать, тільки не потурай батькові, не шукай дворянства, — усе буде гаразд.
Палажка (з дверей). Ідіть, Гервасій Семенович. (Гервасій іде). Зрадів старий, аж наче ожив трохи. (Гервасій і Палажка пішли).
Протасій. Стьопа! Микола! йдіть я вам роскажу. (Микола і Степан беруть стільці й сідають коло Протасія). От Гервасій каже, що два з половиною мало, а як я у покійного землеміра Кацавейченка брав півтора! Правда, раз-у-раз в командіровках, то на його харчах… Раз, знаєте, поїхали межувать землю до Губачевських-Носачів… Вони жили тоді всі вмісті у Семикратах… а батько їх — ніхто з вас не знав батька? він літ пятдесят тому, як умер, — не знали?… Ні, ні, не знали… Перерізав собі горло бритвою… Він був жонатий на Свербихвостовій, — там лукава була жінка, борони Боже всякого хрещеного від такої!… З молоду крутила хвоста з уланами… Не далеко від них стояв уланський повк, так вона одного улана… от забув, як його фамилія… на умі вертиться… так якось чи на птицю, чи на лоша скидається… так окрутила, що він покинув службу й переїхав до неї в село ніби управляющий і почав заправлять… Гі! гі! А сам Губачевський-Носач тут же живе й нічого не каже… Заперся собі в своїм кабинеті і наче його нема… Гі! гі! Так мужикам стало жаль пана: він, покійний, добрий чоловік був, і таки улан той… от забув фамилію — обижав їх. Застукали мужики того улана… Ксьокачевський! А бодай тебе — так, так, Ксьокачевський! яж кажу, що на лоша скидається: Ксьо, Ксьо — Ксьокачевський!… Застукали на току, звязали й одведи в стан! Отаке було… А під старість, як уже почало від старої Губачевської трухлявим деревом одгонить, вона добивалась від старого Губачевсского-Носача любови… все співала йому: гори, гори, моя лампада… Гі! гі! і до того його довела, що він перерізав собі горло бритвою… Так з'їхались наслідники і треба було розмежувать землю. Кацавейченко покійний — царство йому небесне — й каже мені: бери астролябію — поїдемо! А дощ, як
