Мартин (один). Може й на Тройцю потанцюємо, тільки не на Миколинім весіллі! Бач, хлоп, підніжок пана Красовсього — тудиж, у рідню лізе! Умийся попереду!… Як би не в моїй хаті, єй, наплював би Гервасієві у самісіньку пику за його хлопські речі… І він зо мною рівняється!… Далеко!… От як приїде сьогодні з города наш жених — губерський секретарь-регистратор, тоді милости просю подивиться, за кого Боруля віддає свою дочку!… Ха! (Входе Палажка).
Палажка. Чого це Гервасій і Матвій заходили?
Мартин. Гервасій свата нашу Марисю за свого Миколу.
Палажка. От і слава Богу! Я рада, що такого зятя мати буду: поштивий, добрий і хазяйський син.
Мартин. І хлоп.
Палажка. Такий, як і ми.
Мартин. Дурна!
Палажка. Сам ти дурний! Чого лаєшся? Щож ти маєш проти Миколи?
Мартин. Сліпа:
Палажка. Тьфу! То тобі мабуть повилазило.
Мартин. Глуха!
Палажка. От же, єй-Богу, так і вчеплюся у чуприну, як будеш лаяться!
Мартин (на бік). Чого доброго, вчепиться! Це буде не по-дворянськи. (До Палажки). Не сердься Палазю, а скажи мені — ти бачила ту бумагу, що Степан привіз?
Палажка. Бачила.
Мартин. І чула, що він читав у бумазі?
Палажка. Чого ти причепився до мене? Не балакай навтямки, кажи товком: чи віддамо Марисю за Миколу? Не мороч мене!
Мартин. Діло шість місяців у герольдії, не сьогодні-завтра утвердять у дворянстві, а я дочку віддам за мужика!… Щож то, я з глузду зїхав, чи як?
Палажка. Здається мені, що зїхав: не велиш ні мені, ні дочці робить, сам не робиш, понаймав наймитів, наймичок, хазяйство псується…
Мартин. Палазю! Дворяни — одно, а хлоп — друге!… Може ти цього не розумієш — то я тобі ясніше скажу: сметана — одно, а кисле молоко — друге! О! розумієш?
