багато приводу для балачок і дивувань, бо явився він в селянському убранні і говорив і з товаришами і з гімназіяльним начальством тілько українською мовою. Хоч і нервувало це панів учителів гімназії, але відмовити в знаннях молодому селянинові вони не змогли і мусіли видати йому атестат зрілости, який давав вже право на вступ до універсітету.
Мусимо зазначити, що під час іспитів в Златополі В. Винниченко вперше приступив і до письменницької роботи. Там він почав і закінчив своє перше оповідання „Краса і сила“ (в 1901 році). Безперечно матеріял для сього оповідання дала йому мандрівка по Україні. В цьому оповіданні яскраво відбився великий талант — художника і псіхольога. Виступивши в світ з цим оповіданням, В. Винниченко утворив нову еру в нашому письменстві. І коли Котляревського зовут батьком нової української літератури, то з таким же правом В. Винниченка вже тепер ми можемо вважати основоположником літератури робітничої — пролєтарської. Але про це иньшим разом.
Витримавши іспити і одержавши атестат, В. Винниченко в 1901 році вступає до Київського універсітету на правничий відділ.
Цим починається нова ера в його діяльності. Коли гімназичні роки і час до універсітету були роками підготовчими до роботи, так би мовити, роками вивчення життя, то з вступом до універсітету починається само життя. Перед молодим юнаком, повним сили й енергії, а до того ще й збогаченим життьовим досвідом, одкривається широке поле для діяльности. З перших же днів він вступає до української студентської громади, яка вже тоді істнувала при Київському універсітеті. Бере найдіяльнішу участь в її роботі, становиться незамінимим ініціатором постанов і робітником при проведенню тих постанов в життя.
Та все ж таки робота тілько в громаді не може задовольнити його палку вдачу. Мозок і серце кличе його до иньшої роботи. Всі думки його линуть в той
