ницької та Київської областей при чому в разі необхідности культуру з достатньою рентабельністю можна поширити і на всю лісостепову частину цих областей.
Отже, запроєктована площа маку в 50 т. га тут і розміщується з розподілом по 25 т. га поміж Вінничиною і Київщиною при врожайності 6 цн.
З нових олійних на сьогодні найбільш обґрунтовані перспективи розвитку має сафльор, що якістю олії не поступається перед сояшником, а збоку вимог до якости ґрунту, працемісткости і легкости механізації далеко випереджає останній. На 1937 р. намічено 12 т. га сафльору в південніших районах, Дніпропетровщини (7 т. га) і Донбасу (5 тис. га), де мають поширення солонцюваті ґрунти і де сояшник особливо пошкоджується вовчком. Урожайність сафльору намічено в 6 цн.
Культура кунжуту надто цікава через високу олійність насіння і дуже гарну якість олії і макухи. До того ж воно може посісти на значній терені посушливого Степу так у самій бавовняній зоні, як і на північ від неї.
За орієнтовну площу на 1937 р. прийнято 30 т. га, з яких 10 т. га припадає на Одещину і 20 т. га на Дніпропетровщину з врожайністю в 6 цн., а при зрошенні навіть до 10 цн. і більше.
Проте, слід зауважити, що реалізація такого пляну з кунжутом потребує ще досить великої роботи так з добором відповідних сортів, як і удосконаленням засобів культури.
Арахіс, як досить вибагливу, культуру і до клімату і до ґрунту, з достатньою впевненістю дуже можна проєктувати в Степу покищо для обмеженого району, з легкими ґрунтами, що складається з Миколаївського, Херсонського, Цурюпинського та Голопристанського адмінрайонів на
