ти лише при кончій потребі збільшити продукцію ріпакової олії і то невеличкими площами.
Орієнтуючись на те, що в межах накресленого пляну такої необхідности не буде, а разом з тим буде гарантовано достатню височінь аґротехніки, врожайність оз. ріпаку встановлено в 11 цн. на га. В такому разі для задоволення вимог промисловости на сировину, що в олії дорівнює 103 т. т. необхідно довести засіви оз. ріпаку до 250 т. га проти 6,8 т. га 1931 і 72,7 т. га 1932 р. з орієнтовним розташуванням засівів у Вінницькій області 165 т. га і Київській — 85 т. га.
За таким пляном збільшення основних покажчиків проти 1932 р. буде дорівнювати по площі 243,8 %, врожайності — 37,5 % і продукції, яка становитиме 275 т. т. — 372,5 %.
Рицина. Ця культура, не дивлячись на великий попит на рицинову олію з боку промисловости, медицини і авіяції, досі поширювалась на Україні надто повільно а саме по роках: 1928 р. — 10,4 т. га, 1929 р. — 12.6 т. га, 1930 р. — 11,4 т. га і 1931 р. — 13,5 т. га, 1932 р. — 20 т. га.
За головні перешкоди до більш енергійного поступу були відсутність біольогічно-вирівняного насінньового матеріалу щодо одночасного встиггання, пізньостиглість сортів і трудність механізації уборки.
Треба гадати, що надалі впертою роботою відповідних організацій і винахідницької думки ці недоліки кінець-кінцем буде усунуто, тим більш, що вже і зараз, напр., у відношенні насінньового матеріалу є значні досягнення, як от, сорт акад. Кащенка і скороспілка, а також з бочками, що туго розкриваються. Вважаючи на те, що рицинова олія буде правити за одну з найголовніших в різного роду виробництвах (мило, лінолеум, гума, фарба і т. інш.), а також на величезний попит на ню, як мастило для машин
