пошкоджується вовчиком, сояшник не має широких перспектив для дальшого розвитку. Потискуючись з півдня бавовником і новими ликуватими олійними, а з північного заходу — соєю, озимим ріпаком і іншими більш рентабельними культурами, сояшнику доведеться дещо скоротити район свого розповсюдження, одноразово збільшуючи концентрацію особливо в східній частині Степу. Проте, слід зауважити, що таке розташування культури, через велику пошкодженість засівів вовчком саме в цьому районі (Донбас, півд.-східня частина Харківщини та східня частина Дніпропетровщини), передбачає одержання на кінець п'ятиріччя позитивних наслідків з роботи по виведенню імунних сортів і масовому, добору стійкого проти вовчка насіння, а також і застосування низки аґротехнічних заходів проти цього шкідіника (віповідний обробіток, знищення цвітоносів, озимий засів). До того ж, в перші роки п'ятирічки доцільно було б посилити засіви сояшнику в західній частині Степу з послідовним збільшенням засівів в згаданому районі.
Урахування земельних ресурсів і добору культур у сояшниковому районі дає підстави гадати, що площу сояшнику можливо буде поширити не більше, як до 1100-1120 т. га з орієнтовним розподілом по областях: на Харківщині — 330 т. га, Донбасі — 90 т. га, Дніпропетровщині — 390 т. га, Одещині — 275 т. га і АМССР — 35 т. га.
Щодо врожайности то здійснення тільки но перелічених заходів плюс механізація культури, що її на сьогодні в основному можна вважати розв'язаною, дають можливість проєктувати досить значне збільшення, а саме з 7,2 цн. в 1932 р. до 9 цн. в 1937 р.
В такому разі огульна продукція насіння становитиме понад 1 м. т., абож в олії близько — 257 т. т.
